Кримінологія

4.4. Класифікація злочинців

Під класифікацією злочинців розуміється поділ їх за групами на основі певних критеріїв. Вона має значення для виявлення причин злочинів, прогнозу стосовно виправного впливу покарання, а також для кримінальної та кримінально-виконавчої нормотворчості.

Слід зазначити, що в курсі кримінології класифікація злочинців розуміється у вузькому та широкому значенні. У вузькому — як типологія, що ґрунтується на істотних ознаках, закономірно пов’язаних із причинами злочинної поведінки; у широкому — як типологія і класифікація в уже зазначеному вузькому розумінні. Останню автори курсу називають також групуванням¹.

Виявляється, що ця суперечка більше стосується термінів “типологія”, “класифікація”, “групування”. Будь-яка класифікація припускає членування безлічі (у нашому випадку злочинців) на визначені класи, групи, підсистеми за різними критеріями. У цьому плані групування за характером і ступенем суспільної небезпеки називається класифікацією.

За ступенем суспільної небезпеки злочинці поділяються на випадкових, тобто осіб, що вперше вчинили злочини в результаті випадкового збігу обставин і перебувають у суперечності із загальною характеристикою всієї попередньої поведінки; ситуаційних — осіб що вперше вчинили злочини під впливом несприятливих умов формування і життєдіяльності особи, але крім цього злочину в цілому характеризуються більше позитивно, ніж негативно; хитливих — осіб, що вчинили злочини вперше, але правопорушення скоювали і раніше, але в цілому характеризуються здебільшого негативно; злісних — осіб, що неодноразово вчиняли злочини і були раніше судимі; особливо злісних — осіб, неодноразово судимих (рецидивісти, особливо небезпечні рецидивісти).

За характером суспільної небезпеки, відповідно до домінуючої мотивації, злочинців поділяють:

а) на економічних (корисливих);

б) насильницьких (включаючи корисливо-насильницькі злочини та опір представникам влади);

в) службових;

г) державних;

д) військових;

є) необережних.

Виокремлені групи осіб не завжди бувають у “чистому” вигляді, серед них можливі різні поєднання.

Класифікація може провадитися і за систематизацією глав і розділів в Особливій частині ККУ, а також за іншими підставами. Все залежить від завдань і цілей, які ставлять дослідники. Наприклад, класифікація на основі суто демографічних даних (за статтю, віком, освітою тощо) та відомостей про соціальний стан, рід занять тощо.