Кримінологія

4.3. Кримінологічна характеристика особи злочинця

Соціально-демографічна підсистема особи злочинця, як уже зазначалося, містить властивості, пов’язані зі статтю, віком, громадянством, освітою, соціальною належністю, національністю, матеріальним становищем, психічним здоров’ям, алкоголізмом і наркоманією (токсикоманією).

Статистичний “портрет” сукупної особистості злочинців в Україні за даними за 2007 р. такий. Частка неповнолітніх серед усіх виявлених осіб дорівнює 11,5%, жінок — 12,3%. Темпи зростання злочинності неповнолітніх у 2—2,5 раза вищі від темпів зростання дорослої злочинності. У жіночій злочинності привертає увагу зростання частки насильницької і корисливо-насильницької злочинності, маргінальності, алкоголізму та наркоманії.

За освітнім рівнем між злочинцями і контрольною групою законослухняних осіб у цілому великих перепадів немає. Однак вони наявні в злочинності неповнолітніх — відставання за рахунок другорічництва на один-два класи — у насильницькій та рецидивній злочинності.

За соціальним станом традиційно перше місце посідають особи без постійного джерела прибутку і без постійного місця проживання, друге — робітники низької кваліфікації та сфери торгівлі й послуг, після них — службовці та працівники сільського господарства. Зростає частка учнів і студентів; лідерами серед учнів є невстигаючі та учні ПТУ.

Статистичний облік злочинців за їхньою матеріальною належністю до багатих, середніх прошарків, бідних і жебраків ще тільки формується, але актуальність такого аналізу досить велика. Звичайно, зіставлення рівнів злочинності треба проводити не лише за абсолютними даними виявлених і засуджених злочинців, а й за коефіцієнтом відповідних соціальних груп населення. Зрозуміло, що, наприклад, кредитно-банківську злочинність представляють багаті та дуже багаті особи.

Облік мігрантів і переселенців також доволі істотний. В окремих регіонах, наприклад, у Києві, до 30—40 % злочинів скоюють приїжджі.

Алкоголізація і наркотизація злочинців завжди враховувалася кримінальною статистикою, тому що цей показник безпосередньо пов’язаний із криміногенними умовами злочинності. У 2007 р. частка осіб, що вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння, становила 40 %.

У соціально-рольовій підсистемі найбільшої уваги заслуговує характеристика злочинця за його суспільною небезпекою, аналіз дозлочинної протиправної поведінки. У 2007 р. судимих серед виявлених осіб було 20 %.

Для побутових злочинів важливе значення має роль суб’єкта як члена родини, дружини, батька, сусіда, члена групи дозвілля. Для неповнолітніх важлива їх роль у груповому спілкуванні, проведенні вільного часу, захопленні (хобі).

Найглибшу підсистему особистості як злочинця, так і незлочинця становлять морально-психологічні властивості: психології правової, трудової, сімейно-побутової, міжособистісної, самооцінки (“самосвідомість”). Дефекти правової психології виражаються в злочинній поведінці та ставленні до вчиненого, до правових цінностей — закону, правозастосування та ін. За опитуваннями визначають ступінь правосвідомості (знання кримінального закону), правової психології (ставлення до закону і правозастосування), оцінки вчиненого злочину, поведінки потерпілого, криміногенний вплив на втрату страху перед покаранням, знання про високу латентність злочинів, про порушення принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

Криміногенно-деформовані моральність і психологія особистості формує потреби, інтереси та, нарешті, мотивацію, що і породжують злочинну поведінку.