В умовах широкого застосування обчислювальної техніки і засобів обміну інформацією поширюються можливості її просочення та несанкціонованого доступу до неї зі злочинною метою. Особливо уразливими сьогодні залишаються незахищені системи зв´язку, в тому числі обчислювальні мережі банків та комерційних установ. Інформація, циркулююча в них, може бути незаконно змінена, викрадена або знищена. Останнім часом у засобах масової інформації з´явилося безліч сенсаційних повідомлень про факти злочинних впливів на автоматизовані системи обробки, зберігання і передачі інформації, особливо в кредитно-банківській діяльності.

За деякими даними, в промислово розвинених країнах середній збиток від одного злочину в сфері комп´ютерної інформації близький до 450 тис. дол., а щорічні сумарні втрати в США і Західній Європі, за даними, що наводять Г айкович В. та Прешин А., досягають 100 млрд. і 35 млрд. дол. В останні десятиріччя зберігалася стійка тенденція до зросту збитків, пов´язаних з злочинністю в сфері комп´ютерної інформації. В пресі та літературі наводиться багато подібних прикладів.

Комерційним і фінансовим установам доводиться реалізовувати широкий набір заходів, щоб захистити себе від таких злочинів. Наслідки недооцінки питань безпеки можуть виявитися вельми сумними. Досить згадати про великі суми, викрадені за допомогою підробних авізо. На жаль, досвід західних фірм дає небагато підстав сподіватися, що цей перелік не буде продовжений у майбутньому в нашій країні.

Найбільшу небезпеку для банків представляє кібернетична незахищеність, тому при вирішенні даної проблеми банку необхідно враховувати те, що однією з головних умов стабільного функціонування кожного банку - є обмін інформацією. Розглянемо питання інформаційної безпеки більш детально.

З метою протидії злочинам у сфері комп´ютерної інформації або зменшення збитків від них необхідно грамотно вибирати заходи і засоби забезпечення захисту інформації від просочування та несанкціонованого доступу до неї. Необхідно знати також основні законодавчі положення в цій області, організаційні, програмно-технічні та інші заходи забезпечення безпеки інформації.

Актуальність даної проблеми пов´язана із зростанням можливостей обчислювальної техніки. Розвиток засобів, методів і форм автоматизації процесів обробки інформації і масове застосування персональних комп´ютерів роблять інформацію набагато більш уразливої.

Кібербезпека банку досягається організацією збору інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище банку, проведенням інформаційно-аналітичного дослідження клієнтів, партнерів та конкурентів, інформаційного аудиту та інформаційного моніторингу в банку, аналітичної обробки інформації; організацією системи інформаційного забезпечення рішень керівництва банку; визначенням категорій банківської інформації та виробленням відповідних заходів щодо її захисту; дотриманням відповідних режимів діяльності банку; виконанням усіма працівниками банку норм і правил роботи з інформацією; своєчасним виявленням спроб і можливих каналів втрати інформації.

Проведений аналіз та практичний досвід показують, що в якості базової змістовної моделі забезпечення безпеки інформації необхідно використовувати модель, що визначається міжнародним стандартом ISO/IEC 15408 «Єдині критерії оцінки безпеки систем інформаційних технологій» та ISO/IEC 15446 «Керівництво з розробки профілю захисту та проекту безпеки». Функціональні вимоги інформаційної безпеки згруповані на основі 11 функціональних класів (в трьох групах), 66 сімейств, 135 компонентів.

Визначення порядку захисту інформації, організації роботи з нею здійснюється відповідно до Положення про організацію роботи з інформацією, що становить банківську і комерційну таємницю та є конфіденційною. Положення передбачає: права співробітників банку та інших осіб щодо отримання інформації з обмеженим доступом, обов´язки посадових осіб і службовців банку щодо роботи з грифованими документами, виробами та засобами, правила ведення конфіденційних переговорів за допомогою засобів зв´язку, спілкування з клієнтами та відвідувачами; правила оформлення доступу до інформації з обмеженим доступом, порядок розроблення, зберігання, пересилання та руху грифова- них документів в установах банку; загальні обов´язки персоналу банку щодо зберігання його таємниць; порядок доступу на засідання і наради, де обговорюються питання, в яких присутня інформація з обмеженим доступом; інші питання, що регулюють правила доступу до інформації з обмеженим доступом. Окремим наказом по банку може оголошуватись список осіб, яким у повному обсязі може доводитись інформація, що становить банківську і комерційну таємницю та є конфіденційною.

Конспект лекцій має передусім спонукати читачів до самостійного пошуку практичних заходів із протидії сторонньому кібернетичному впливу за тих чи інших конкретних умов.