Державне право зарубіжних держав

4.1. Суть і співвідношення понять «конституційний лад», «державний лад» і «суспільний лад»

Аналіз теми доцільно розпочати зі з’ясування питання про суть та співвідношення трьох понять: «конституційний лад», «державний лад» і «суспільний лад».

В українській і зарубіжній науковій літературі є низка різноманітних визначень цих понять. Розмаїтість таких поглядів зумовлена якісними змінами в конституційному ладі України й інших держав, насамперед з-поміж колишніх республік СРСР, і зрушеннями в науковій конституційній думці про суть й зміст конституційного, державного та суспільного ладу.

На думку більшості українських юристів-конституціоналістів, конституційний лад опосередковує насамперед і головно суспільний та державний лад. Це стосується й виникнення поняття «конституційний лад». Як стверджував Ю. Тодика, поняття конституційного ладу розвивається з категорій суспільного та державного ладу.

В. Погорілко вважає, що конституційний лад є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією та законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї.

За своєю сутністю конституційний лад становить певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені та гарантовані конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини та громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки й інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства й інших суб´єктів конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад опосередковує передбачену конституцією форму держави за характером державного устрою і державного правління - і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо).

О. Румянцев уважає конституційний лад цілісною системою соціально-правових відносин та інститутів, підпорядкованою безумовним моральним і конституційним вимогам і заснованою на сукупності основних регуляторів, які сприяють закріпленню в суспільній практиці й правосвідомості стабільних, справедливих, гуманних і правових зв’язків між людиною, громадським суспільством і державою.

К. Козлова й О. Кутафін визначають конституційний лад як певну форму або певний спосіб організації держави, закріплений в її конституції, ототожнюючи його фактично з державним ладом. Підсумовуючи свої міркування стосовно конституційного ладу, ці автори стверджують, що конституційний лад як форма або спосіб організації держави забезпечує підпорядкування її праву та характеризує її як конституційну державу. Позитивним моментом цього визначення є насамперед уявлення про конституційний лад як про певну організацію держави, існування якої обумовлене конституцією й яка підпорядкована праву. Хоча повністю погодитися з розумінням конституційного ладу лише як з організацією держави, звичайно не можна.

Важливою ознакою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад кожної країни - це офіційний державний і суспільний лад та офіційна система інших суспільних відносин, проголошених і закріплених актом вищої юридичної сили - конституцією.

Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, реальним, тобто відображати реально наявні суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції на перспективу.

Державний лад є організацією і діяльністю держави. Оскільки держава є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій і діяльність.

Конституційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється конституцією та реально існує.

Державний лад кожної країни є основною складовою її конституційного ладу. Він зазвичай найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею. Водночас він є одним із найскладніших конституційних інститутів і несе найбільше суспільне навантаження. Це звичайно не дає підстав ототожнювати його з конституційним ладом, але потребує під час його вивчення особливої уваги.

У найбільш загальному вигляді В. Погорілко визначав державний лад як систему принципів організації (будівництва) і діяльності держави, передбачених і закріплених її конституцією. Ці принципи опосередковують суть, тип, форми, функції держави та механізм їх здійснення.

Суспільний лад - організація і діяльність суспільства, які передбачені й гарантовані конституцією та законами. Він є головною складовою конституційного ладу і визначає характер державного ладу.

За своєю сутністю суспільний лад будь-якої країни - це передбачена конституцією і законами загальнонаціональна система суспільних відносин - організаційних і функціональних, - зумовлена внутрішніми і зовнішніми факторами: політичними, економічними, соціальними, духовними, історичними, географічними, національними тощо.

За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (відносини в усіх основних сферах життя і діяльності суспільства), взаємоузгоджених позитивним розвитком.

За формою суспільний лад є системою організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.

Суспільний лад, як і державний, визначається та гарантується конституцією й законами. Але його визначення має низку відмінностей порівняно з визначенням державного й конституційного ладу.

Якщо організація і діяльність держави, органів державної влади й інших її інститутів має регулюватися конституцією і законами всебічно та повно, то організація і діяльність суспільства мають регулюватися мінімально.

Повністю відмовитись від регулювання суспільних відносин держава звичайно не може. Але може й має визначати лише основні засади суспільних відносин, суспільного ладу, які становлять базові принципи організації і діяльності суспільства, а також сукупність його найважливіших організаційних і функціональних інститутів.

Суспільний лад країни визначають наявна в ній система суспільних відносин, що розвивається на основі певного виду власності та системи господарювання, та суб´єкти цих відносин - від конкретної людини, об´єднань громадян до державних і громадських організацій. Цей лад характеризується також духовним життям країни, рівнем культури народу, інтенсивністю прогресивних змін у житті людей.

Отже, суспільний устрій є складовою конституційного ладу і визначає характер інших його складових, зокрема державного ладу.