В умовах глибокої, всеохопної трансформації українського суспільства, суттєво ускладненої системною внутрішньою кризою, болісним звільненням від одіозних нашарувань радянської спадщини, а останнім часом і зовнішньою агресією з боку сусідньої Росії, дедалі зростає значущість соціально- гуманітарної компоненти у формуванні нової генерації дипломованих фахівців, вихованість у найширшому розумінні цього слова. Йдеться про засвоєння студенством під час навчання в університеті чи академії фундаментальних світоглядних орієнтирів, морально-етичних і духовних традицій та норм українського народу, загальних імперативів свободи, добра, краси, толерантності, справедливості. Сааме цей спадкоємний зв’язок поколінь у поєднанні із солідною фаховою підготовкою, «міцним внутрішнім стрижнем» людини є результатом її постійного виховання, «вигранювання» в ній загальноприйнятих рис культурної, інтелігентної особистості, громадянина, в усі часи та епохи був і залишається запорукою прогресивного поступу цивілізації.

Особливе місце серед соціогуманітарних дисциплін у вищій школі по праву займають «Історія України» та «Історія української культури», затверджені Міністерством освіти і науки України як нормативні курси в структурі відповідних навчальних планів та програм. Донедавна вони викладалися як окремі дисципліни. Проте під впливом імплементації положень нового Закону України «Про вищу освіту», передусім в частині оптимізації освітнього процесу, помітного скорочення аудиторного навантаження у студентів і загального навчального у викладачів, в багатьох ВНЗ ці дисципліни цілком логічно почали з’єднувати в один цілісний навчальний комплекс під назвою «Історія і культура України», що зрештою і спонукало авторів до написання інтегрованого підручника в найбільш доступному для студентства електронному форматі. Тим більше що подібні навчальні видання, принаймні у вишах Придніпров’я, фактично відсутні. Розміщення його на ресурсній базі бібліотечних фондів наших ВНЗ допоможе студентам комплексно осягнути й засвоїти непрості перипетії української історії і культури від стародавніх часів до сьогодення.

Основу змістового наповнення підручника складають підготовлені й видані нещодавно нашим авторським тандемом три органічно пов’язані між собою навчальних посібника з окреслених питань (2010, 2012, 2015), вихідні дані про них вміщені у поданому нижче списку літератури. Як показав досвід, студенти університету та інших ВНЗ (причому не тільки природничо-технічного профілю, для кого вони призначалися, а й гуманітарії) схвально сприйняли ці компактні посібники, постійно звертаються до них, готуючись до семінарських занять, модулів, заліків та іспитів.

Але це не означає механічне перенесення опублікованих раніше текстів до нового видання. По-перше, більшість з них певною мірою перероблені й доповнені з урахуванням новітніх підходів, історіографічних і теоретико- методологічних напрацювань у вивченні нашого конкретно-історичного та культурного минулого. При цьому ми намагалися відтворити його, незважаючи на стислий формат викладу окреслених тем, максимально виважено, неупереджено, конкретно, об’єктивно, в усіх складностях та протиріччях, не уникаючи водночас гострих, спірних питань, що відносяться здебільшого до так званих «оголених нервів» української минувшини.

Переконані, що лише такий підхід є ключем до всебічного пізнання нашої історії, яку, за словами одного з лідерів української національної революції 1917-1921 років В.Винниченка, «…треба читати з бромом», бо «нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: напівдержавного) існування, що огризалась на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів …» Сучасні драматичні події на сході України – зайвий доказ на підтвердження цієї думки.

По-друге, готуючи оновлену версію навчального видання, ми виходили з того, що українська історія і культура це нерозривні, органічні складові нашого минулого, а тому вони й мають розглядатися в загальному контексті його вивчення.

По-третє, за змістом і формами організації навчального процесу курс «Історія і культура України» побудований в руслі вимог Болонського процесу, спрямованих на поступове зближення національних систем вищої освіти й загальноєвропейських освітніх стандартів, що сприятиме підвищенню академічної мобільності та конкурентоспроможності наших вихованців на вітчизняному і європейському ринках праці.

І нарешті, не менш важливим спонукальним фактором до створення пропонованого підручника стала та очевидна обставина, що наша історія вже тривалий час є ареною гострої політичної боротьби, радикальної зміни пантеону героїв і антигероїв, масованого, тотального, хоча далеко не завжди вмотивованого, а тим паче об’єктивно-правдивого перегляду багатьох її сторінок, насамперед, звісно, з радянської епохи. Навіть одні й ті ж самі історичні події, явища, факти, персони в деяких підручниках та навчальних посібниках часто-густо зазнають тлумачень «з точністю до навпаки», неминуче породжуючи замість одних міфів та легенд інші, замість напівправди чи відвертої нісенітниці – інші. Істина ж як основоположний критерій, фундамент пізнання історичної практики, схоже, в таких випадках мало кого цікавить, особливо в середовищі радикальних націонал-патріотів. А вона (істина), як і правда, завжди одна. Цей ключовий посил мають чітко усвідомлювати студенти.

Структурно підручник складається із восьми розділів, обумовлених відповідною періодизацією української історії й підкріпленим необхідним методичним забезпеченням. Запропонована схема вивчення навчального курсу дасть можливість студентам зорієнтуватися в подієвих і хронологічних картинах вітчизняного історичного процесу, оволодіти потрібним понятійно- термінологічним апаратом, контрольними запитаннями для самоперевірки, а отже, добре засвоїти програмний матеріал.

Безперечно, автори аж ніяк не претендують на якісь суперноваторські підходи у висвітленні окремих тем, сюжетних ліній та всього розмаїття історії і культури України з найдавніших часів до наших днів. Місію свою вони вбачають значно простішою, а саме – викласти в доступний і лаконічній формі (без долучення не обов’язкової для вивчення інформації), послідовно і системно глибинні пласти нашої минувшини, не оминаючи разом з тим різних, подеколи полярних оцінок щодо окремих соціально значущих і чутливих історичних подій, явищ, постатей. Наскільки ж нам це вдалося – судити читачам, перш за все студентам, а також усім небайдужим до пізнання непростої української історико-культурної спадщини.

м. Дніпропетровськ,

лютий 2016 р.