Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 4. Погашення і зняття судимості

Погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбувається на підставі статей 88-91 КК України, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 108 КК України. Ці особливості стосуються: 1) тривалості строків погашенні судимості і 2) умов дострокового зняття судимості.

Частина 2 ст. 108 визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх: 1) засуджених до покарання, не пов´язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджених до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджених до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджених до позбавлення волі за особливо тяж. кий злочин, якщо вони протягом п´яти років з дня відбуття покаранні не вчинять нового злочину.

Дострокове зняття судимості щодо осіб, які до досягнення 18 річного віку вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, законом не передбачене, оскільки її тривалість і так невелика.

Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до вісімнадцяти років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, допускається за наявності двох умов:

1) така особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

2) сплило не менше половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 ч.2 ст. 108 КК України.

Рекомендована література

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально- виконавчий кодекс України. - К.: Істина. - 2004. - 440 с. - С. 5¬168. - Розділ XV.

2. Аликперов X. Оосвобождение от уголовной ответственности несовершеннолетних // Законность. — 1999. — N° 9.

3. Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Там же. — 2000. — № 11.

4. Діти, молодь і закон: Зб. документів.— К., 1994. — Ч. 1, 2.

5. Голубева Л.М. Судебное рассмотрение дел о преступлениях несовершеннолетних. Вопросы теории и практики. - Фрунзе, 1981. - 331 с.

6. Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. - 1999. - N° 10. - С. 29-30.

7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - 416 с. - С. 374-383.

8. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. - К.: НАВС України, 1997. - 125 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. - 1104 с. - С. 222-242.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 31.05.2002 р. “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. - Х.: Одіссей, 2003. - 432 с. - С. 65-72.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 р. „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” // Вісник Верховного Суду України. - № 5 (45). - 2004. - С. 4-8.

12. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. - Киев, 1976. - 189 с.

13. Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. — 1999. — № 10.

14. Нечаева А. М. О правовой незащищенности несовершеннолетних и путях ее устранения // Сов. гос. и право. — 1990. — № 5.

15. Яценко С. С. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх: світовий досвід і питання вдосконалення українського законодавства // Правова система України: теорія і практика. — К., 1993.