Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 3. Підстави та порядок звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування

Аналіз норм КК про звільнення неповнолітніх від покарання дозволяє виділити ряд особливостей гуманізму щодо цієї категорії осіб: по-перше, ст. 105 КК України передбачає такий вид звільнення від покарання, який може застосовуватися лише до неповнолітніх, — звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру; по-друге, ті види звільнення від покарання, які можуть застосовуватися до неповнолітнього, мають пільгові умови.

Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Обов´язковими умовами звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є: а) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості; б) наступне, після вчинення злочину і до постановлення вироку, щире розкаяння і бездоганна поведінка.

У ч.2 ст.105 КК україни наведено вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх.

Застереження полягає в осуді поведінки неповнолітнього від імені суду, попередженні про неприпустимість порушення закону в подальшому. При цьому роз’ясняються наслідки повторного вчинення злочину, а також ухилення від застосування до нього інших примусових заходів виховного характеру.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього означає, зокрема: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідування певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місця проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; вимогу продовжити навчання, пройти курс лікування при хворобливому потягу до спиртного або вживанні наркотичних засобі.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх змінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян полягає у покладанні неповнолітнього обов’язку зазнати виховного впливу та контролю за поведінкою з боку обраних судом осіб чи колективу.

Покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків може бути застосоване лише за наявності певних умов:

- злочином неповнолітнього заподіяна майнова шкода фізичній або юридичній особі;

- неповнолітній має майно, яке належить йому на праві приватної власності або отримує самостійний заробіток (зарплату, стипендію);

- він погоджується відшкодувати заподіяні майнові збитки.

Направлення неповнолітнього до спеціальної навчальної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Види і статус спеціальних навчально-виховних установ для неповнолітніх визначені відповідними нормативно-правовими актами. Вказаними установами є загальноосвітні школи соціальної реабілітації (для неповнолітніх віком від 11 до 14 років) та професійні училища соціальної реабілітації (для неповнолітніх віком від 14 до 18 років).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Стаття 104 КК України передбачає, що для застосування цього виду звільнення від відбування покарання необхідно враховувати: по- перше, загальні підстави й умови, передбачені в статтях 75-78 КК України; по-друге, особливості, передбачені в цій статті.

Ці особливості полягають у такому: звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх можливе при засудженні їх тільки до одного виду покарання — позбавлення волі; іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років; у разі звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу (за її згодою або на її прохання) обов´язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Звільнення від покарання в зв´язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку .

Стаття 106 КК України передбачає звільнення від відбування покарання у зв´язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Загальна норма про цей вид давності передбачена в ст. 80 КК України і нею, насамперед, повинен керуватися суд при звільненні неповнолітніх від покарання, враховуючи потім особливості, зазначені у ч. 3 ст. 106 КК України.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Стаття 107 КК України передбачає підставу і правові умови умовно-дострокового звільнення осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення.

Особливістю умовно-дострокового звільнення неповнолітніх порівняно із загальною нормою про умовно-дострокове звільнення (ст. 81 КК України) є те, що його підставою є виправлення засудженого, доведене сумлінною поведінкою та ставленням до праці і навчання (ч. 2 ст. 107 КК України). Мають особливості і правові умови застосування ст. 107 КК України: по-перше, ст. 107 КК України застосовується до осіб, що вчинили злочин до досягнення вісімнадцяти років, незалежно від віку на момент умовно- дострокового звільнення; по-друге, умовно-дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі; по-третє, застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину; по-четверте, воно застосовується при відбутті певної частини призначеного покарання, що за розміром менша, ніж це передбачено в ст. 81 щодо повнолітніх.

Відповідно до ч.3 ст.107 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання осіб, що вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване після фактичного відбуття:

- не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

- не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

- не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання і до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Отже, ст.107 КК України не містить заборони на умовно-дострокове звільнення осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років незалежно від тяжкості злочину або рецидиву злочинів.

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується.

У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно- дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у ст.ст.71 і 72 КК України.