Закон розмежовує види примусу, що застосовується до певних категорій хворих осіб у разі вчинення ними суспільно небезпечного діяння. На відміну від примусових заходів медичного характеру, які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (ч. 1 ст.96 КК України). Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов’язком суду. Відповідно до закону примусове лікування застосовується поряд із призначеним покаранням.

КК 1960 р. передбачав примусове лікування лише хронічних алкоголіків і наркоманів, КК 2001р. не конкретизує категорії осіб, до яких може бути застосоване примусове лікування. Але при цьому в ч. 1 ст.96 КК України вживається узагальнене поняття - “особи, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб”.

Основи законодавства України про охорону здоров’я відносять до соціально небезпечних захворювань туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНЩ, хронічний алкоголізм, наркоманію, токсикоманію.

Підставою для застосування примусового лікування є сукупність юридичного і медичного критеріїв:

1) наявність у діяннях винного ознак складу злочину;

2) наявність у винного хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

До умов застосування примусового лікування належить:

- необхідність медичного висновку про наявність у суб’єкта злочину хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;

- засудження такої особи до певного виду покарання. Відсутність будь-якого з критеріїв, що належать до підстави й

умов застосування примусового лікування, виключає можливість його застосування.

Закон (ч.2 ст.96 КК України) передбачає, що у разі призначення інших видів покарань, крім позбавлення волі й обмеження волі, примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього тягне відповідальність за ст. 394 КК України .

Рекомендована література

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України.

Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Істина. - 2004. - 440 с. - С. 5-168. - Розділ XIV.

2. Билык Г.М. Проблемы принудительного лечения алкоголиков и наркоманов. - Пермь, 1977.

3. Достовалов С. Цели применения принудительных мер медицинского характера // Законность. — 2000. — № 1.

4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, B. Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - 416 с. - С.369-373.

5. Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. - 1999. - № 10. - C. 29-30.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. - К.: Правові Джерела, 2002. - 432 с. - С. 369-380.

7. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. - К.: НАВС України, 1997. - 127с.

8. Музика А. А. Применение уголовного законодательства о принудительном лечении алкоголиков и наркоманов. - К., 1988.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. - 1104 с. - С.213-221.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 19.03.1982 р. “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. - X.: Одіссей, 2003. - 432 с. - С. 28-32.

11. Первомайський В. Призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні питання про застосування ст. 14 КК України // Право України. — 1999. — № 1.

12. Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. - М., 1976.

13. Ромазин С., Михайлова Т. Судебное рассмотрение дел по применению принудительных мер медицинского характера // Советская юстиция. - 1985. - № 1.

14. Сверчков В. Принудительные меры медицинского характера // Законность. — 2000. — № 7.

15. Чишков С. О принудительном лечении осужденных с психическими аномалиями // Рос. юстиция. — 1998. — № 4.