Погашення судимості - це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов.

Згідно зі ст. 89 КК України можна виділити три види погашення судимості:

- погашення судимості у зв’язку з самим фактом звільнення від покарання або відбуттям покарання (п.п.3-4 ст.89 КК).

Так, судимість погашається після відбуття таких покарань як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, службового обмеження для військовослужбовця, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або з моменту їх дострокового звільнення від цих видів покарань;

- погашення судимості у зв’язку зі сприятливим перебігом випробувального строку у осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (п.п.1,2 ст. 89 КК України);

- погашення судимості перебігом встановленого в законі строку після відбуття особою основного та додаткового покарання. Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання і ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Особливого розгляду заслуговує останній вид погашення судимості. Відповідно до п.п. 5-9 ст. 89 КК України для цього необхідні три умови: особа відбула основне і додаткове покарання; щоб після такого відбуття покарання сплив встановлений законом строк погашення судимості, диференційований залежно від виду покарання та тяжкості вчиненого злочину; щоб протягом цього строку погашення судимості особа не вчинила нового злочину.

Наприклад, особи засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.5 ст.89 КК України)

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину (п.6 ст.89 КК України).

Особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п.7 ст.89 КК України).

Якщо протягом шести років з дня відбуття основного і додаткового покарання, особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, не вчиняють нового злочину, вони визнаються такими, що не мають судимості (п.8 ст.89 КК України).

Особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття основного і додаткового покарання не вчинять нового злочину (п.9 ст.89 КК України).