Під судимістю належить розуміти вступ у законну силу обвинувального вироку суду з призначенням особі певного покарання, внаслідок чого утворюється певний правовий статус особи, пов’язаний з цілим рядом обмежень і інших несприятливих наслідків.

Істотними ознаками судимості є те, що вона:

• є наслідком засудження особи за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;

• являє собою особливий правовий статус засудженого (має персональний характер і пов’язана лише з даною особою);

• має чітко визначені часові межі, встановлені КК;

• полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

• крім того, умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК.

Загально правові наслідки судимості регламентуються іншими нормативними актами.

Кримінально-правове значення судимості:

• наявність судимості при призначенні покарання за новий злочин, як правило визнається обставиною, яка обтяжує покарання (п. 1 ч.1 ст.67 КК України).

• враховується при визначені рецидиву злочинів (ст.34 КК України).

• у передбачених законом випадках судимість при вчиненні однорідного злочину перетворює основний (простий) його вид у кваліфікований або особливо кваліфікований. (Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч.3 ст.296 КК України).

• злочин може бути визнаний повторним, якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято (ч.4 ст.32 КК України).

• судимість, як правило, виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права. 

Наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45-47 КК України).

• враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч.3 ст.49 КК України).

• За загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст.69 КК України).

• враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п.2 ч.3 ст.81 КК України, п.2 ч.3 ст.107 КК КК України), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст.82 КК України).

Крім зазначеного, наявність судимості тягне за собою і такі загально правові наслідки, які полягають у різноманітних обмеженнях, що виключаються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість, зокрема:

1) заборона приймати на певні посади.

Так, особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом ВРЮ, працівником органів внутрішніх справ.

Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад: голови та члена ЦВК, народного депутата.

2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Так, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду.

Особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, обіймати керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин).

4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину).

5) обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду.

6) позбавлення права на отримання певних пільг.

Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством.

7) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах).

8) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).

Підставою виникнення судимості є призначення засудженому покарання.

Ч.3 ст.88 КК України визначає коло осіб, які вважаються такими, що не мають судимості. До них відносяться:

- особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання;

- особи, звільнені від покарання;

- особи, що відбули покарання, злочинність і караність якого усунута законом.

Погашення і зняття судимості є формами припинення стану судимості. Після погашення або зняття судимість вважається не існуючою і до уваги прийматись ні в яких випадках не може. І погашення і зняття судимості з погляду юридичних наслідків рівнозначні; це дві форми припинення стану судимості.