Амністія — один із видів звільнення від кримінальної відповідальності. Акт амністії не має персоніфікованого характеру.

Видання акта (закону) про амністію відповідно до ч. 3 ст. 92 Конституції України належить до компетенції Верховної Ради України.

Відповідно до Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р. з подальшими змінами та доповненнями до нього, амністія оголошується Законом і є звільненням від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів (ст. 1 Закону).

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання чинності вироку, за яким особу засуджено за ці злочини, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

Згідно із Законом України "Про застосування амністії в Україні" не допускається застосування амністії:

- до осіб, яким довічне позбавлення волі в порядку помилування замінено на певний строк засудження;

- до осіб, що мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів;

- до осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

- до осіб, які засуджені за вчинення тяжкого і особливо тяжкого злочину і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України помилування здійснює Президент України.

Помилування здійснюється відповідно до індивідуально визначеної особи.

Відповідно до Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000 помилування засуджених здійснюється у вигляді:

- заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк;

- повного або часткового звільнення від відбуття як основного, так і додаткового покарань;

- заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням;

- зняття судимості.

Помилування не ставиться в залежність ні від ступеня небезпечності, ні від тяжкості вчиненого засудженим злочину або суворості призначеного вироком суду покарання.

Клопотання про помилування засуджених попередньо розглядаються комісією, яка створюється Президентом України на строк його повноважень.

Чинним КК (ч.2 ст. 87 КК України ) визначено: якщо акт про помилування змінює засудженому призначене судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на строкове позбавлення волі, цей строк не може бути меншим двадцяти п’яти років.