Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Під давністю виконання обвинувального вироку слід розуміти закінчення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, у зв’язку з чим засуджений звільняється від виконання призначеної судом міри покарання.

У ст. 80 КК України йдеться про обвинувальний вирок, який набрав законної сили, але при цьому не направлений для виконання, або звернений до виконання, але не реалізований при цьому цілком або частково.

КК встановлює три умови звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку:

• закінчення зазначених у законі строків;

• відсутність факту ухилення засудженого від відбування покарання;

• не скоєння протягом встановлених законом строків нового злочину (середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину).

Частина 1 ст. 80 КК встановлює диференційовані строки, закінчення яких виключає виконання обвинувального вироку. Тривалість цих строків залежить від виду та тяжкості призначеного судом покарання. Так, обвинувальний вирок не приводиться у виконання, якщо з дня набрання ним чинності минули такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п´ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п´яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п´ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п´ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. 3. Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку може зупинятися і перериватися.

Тривалість строків звільнення від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності обвинувального вироку встановлюється в залежності від тяжкості покарання, встановленого судом конкретній особі за конкретне, вчинене нею суспільно небезпечне діяння, а не в залежності від максимального покарання, передбаченого санкцією статті чинного кодексу.

У випадках ухилення засудженого від відбування покарання строк давності поновлюється з дня явки засудженого для відбування покарання, або з дня його затримання. У цих випадках строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 80 КК України, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених в ч. 1-3 ст. 80 КК України, засуджений вчинив новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

КК встановлює обмеження застосування давності виконання обвинувального вироку. Так, відповідно до ч. 6 ст. 80 КК України давність не застосовується у разі засудження особи за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та ч. 1 ст. 442 КК України. Ця норма цілком відповідає положенням Лондонського статуту Міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945 р., резолюціям Генеральної Асамблеї ООН, її конвенціям від 26 листопада 1968 р., до яких приєдналася Україна.