Кримінальне право України (Загальна частина)

§2. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності

Звільнення від покарання у зв’язку з втратою суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, допускається тільки за сукупності таких умов:

- вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості ;

- її бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового злочину і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.

Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов’язки (фахові, службові, цивільні, військові та ін.

Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері.

Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується від імені держави.

Звільнення від покарання з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 74 КК України є правом, а не обов’язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК України).