Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види

Зміст цього інституту полягає в тому, що за підстав, передбачених КК засуджений може бути (або повинен бути) звільнений судом від:

- реального відбування покарання, призначеного вироком суду;

- подальшого відбування покарання, частину якого він вже відбув.

Крім того, засудженому може бути: замінено покарання більш м’яким.

Винятком із вказаних підстав є звільнення особи від покарання або його пом’якшення на підставі закону України “Про амністію” від 5 липня 2001 р. чи акта про помилування (ч.1. ст.74 КК).

Підставою звільнення від покарання та його відбування є недоцільність або ж неможливість призначення чи виконання покарання в силу втрати чи значного зменшення суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, погіршення стану її здоров’я або ж в силу закону.

КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх, як правило, об’єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнення умовне.

При безумовному звільненні перед особою не ставлять певні вимоги в зв’язку з її звільненням.

Умовне ж звільнення пов’язане з пред’явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання.

До умовного звільнення від покарання належить:

• звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75¬79 КК України);

• умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України);

• звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83).

До безумовних відносяться:

• звільнення від покарання на умовах передбачених ч. 4 ст. 74 КК України (звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності);

• звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України)

• Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України).

• Звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК України).