Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові

1. Штраф, відповідно до ст. 53 КК, є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК.

Дана стаття передбачає межі штрафу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п´ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподаткову¬ваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК України)

Може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Підставами для призначення судом покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є такі обставини, коли:

злочин пов’язаний із займаною посадою, професійною або іншою діяльністю особи і саме цю посаду або цю діяльність використала винна особа при вчиненні злочину;
характер злочину, особа винного та інші обставини справи свідчать про неможливість збереження за винним права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 КК України) може бути застосовано як додаткове покарання і у випадках, коли воно не передбачене в санкціях Особливої частини КК.

Умовами такого застосування є переконання суду в неможливості збереження за винною особою права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю з урахуванням:

характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку з заняттям певною діяльністю;
особи засудженого;
інших обставин справи.

При цьому посилання на ч. 2 ст. 55 КК України у вироку суду обов’язкове.

Крім того, ст. 77 КК України передбачає застосування як додаткового покарання позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Всього санкції статей Особливої частини КК передбачають 24 випадки застосування позбавлення права обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю як основного виду покарання, та 115 випадків як додаткового.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, якщо воно призначено як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні чи позбавлення волі на певний строк, поширюється на весь строк відбування основного покарання і, крім того, на строк, встановлений вироком суду. Якщо ж це покарання призначене як додаткове до іншого виду основного покарання (наприклад, до виправних робіт), то його строк обчислюється з моменту набрання вироком суду законної сили.

Рекомендована література

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально- виконавчий кодекс України. - К.: Істина. - 2004. - 440 с. - С. 5¬168. - ст.ст. 51-64.

2. Анісімов В. I. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві України і проблема смертної кари // Вісн. Одес. ін- ту внутр. справ. — Одеса, 1998. — Вип. 2.

3. Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. — 1999. — N° 8.

4. Бойко І. Ув’язнення і альтернативні міри покарання // Юрид. вісн. України. — 2000. — 21—27 грудня.

5. Вартилецька І. А. Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі мають відповідати принципам законності та гуманізму // Наук. вісн. УАВС. — 1997. — Вип. 2.

6. Вартилецька І. А. Перспективи розвитку законодавства України щодо застосування заходів кримінально-правового впливу, пов’язаних з суспільно-корисною працею // Держ.- правова реформа в Україні. — К., 1997.

7. Вербенський М.Г. Покарання не пов’язані з позбавленням волі: загальна хзарактеристика і проблеми затосування // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 року / Редкол.: Сташис В.В. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С.86-89.

8. Гальперин И.М., Мельников Ю.Б. Дополнительные наказания. - М., 1981.

9. Гаухман Л., Максимов С., Жаворонков А. Справедливость наказания: принцип и реальность // Законность. — 1997. — № 7.

10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - 416 с. - С. 306-318.

11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. - К.: Правові Джерела, 2002. - 432 с. - С. 286-306.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. - 1104 с. - С. 145-159 .

13. Пожизненное заключение. Международные стандарты и практика в Украине и за рубежом: Материалы семинара «Международные стандарты содержания лиц, приговоренных к пожизненному заключению». Донецк, 18—19 июня 2001 года / Директорат прав человека Совета Европы. «Донецкий мемориал». — Донецк, 2001. — 151 с.

14. Степанюк А.Ф. Проблемы применил наказаний, порождённые новым Уголовным кодексом Украины // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 року / Редкол.: Сташис В.В. - К. - Х..: Юрінком Інтер, 2002. - С. 92-96.

15. Сундуров Ф.Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. - Казань, 1980. - 216 с.

16. Фролов Ю.А. Совершенствование системы уголовных наказаний и ее аппарата // Правоведение. - 1985. - № 4. - С. 53-58.

17. Фролова О.Г. Злочинність та система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми та шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. - К.: АртЕк, 1997. - С. 103-156.