Мета покарання цікавила багатьох вчених-юристів і філософів, які працювали в галузі кримінального права, протягом всієї історії його розвитку. Багато запропонованих ними концепцій і теорій не призвели до однозначного тлумачення цієї складної проблеми. Проте серед їх множини можна виділити дві основні групи?

- абсолютні теорії покарання (теорії відплати);

- відносні теорії покарання (теорії досягнення корисних цілей).

Абсолютні теорії покарання (теорії відплати) - їх прибічники

виходять з того, що мета покарання - абсолютна ідея - відплата за вчинений злочин. Покарання призначається в якості відплати за нього (Кант, Беккарія, Гегель). Наприклад, за вбивство - смертна кара, за статеві злочини - кастрація, за майнові - каторга, за образу - застосування заходів, що ганьблять винного.

Відносні теорії покарання (теорії корисності) - прибічники яких виходять з того, що покарання повинні досягати утилітарних (корисних) цілей - утримувати інших членів суспільства від злочину, виправити засудженого (Бентам, Фейєрбах, Таганцев, Сергієвський, Фойницький).

Мета покарання - це кінцевий результат, якого прагне досягти держава засобами кримінально-правового впливу.

У чинному законі питання про мету покарання вирішене в ч. 2 ст. 50 КК України, де вказано, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже, діючий закон виходить зі змішаних теорій, тому що називає метою покарання:

- кару як відплату за вчинене;

- виправлення засудженого;

- запобігання вчиненню нових злочинів самими засудженими (спеціальна превенція - попередження);

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція - попередження).

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК України, а саме:

1. Кара щодо засудженого.

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод особи, яка вчинила злочин. Особа, яка була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права власності, військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо військовослужбовців).

Кара у застосуванні покарання використовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Зауважимо, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність особи, яка вчинила злочин (ч. 3 ст. 50 КК України). Ця кримінально-правова норма відображає конституційні права людей. Стаття 28 Конституції України закріплює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню;

2. Виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування покарання було досягнуто такого результату, за якого особа не вчинювала б нового злочину, сформувати в особи позитивні соціальні погляди, повагу до людського співжиття. Але часто буває навпаки — ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її ресоціалізації;

3. Запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, аби в подальшому вона не скоїла нового злочину (так звана приватна превенція). Приватна превенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, яка вчинила злочин, ізоляцію її від суспільства, розрив злочинних зв’язків з особами, які негативно впливали на злочинця;

4. Запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна превенція, яка полягає в тому, щоб стримати інших осіб від учинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, яка його вчинила, повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно небезпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

Рекомендована література

1. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Істина. - 2004. - 440 с. - С. 5-168. - ст. 50.

2. Анісімов В. I. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві України і проблема смертної кари // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. — Одеса, 1998. — Вип. 2.

3. Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. — 1999. — № 8.

4. Вартилецька І. А. Перспективи розвитку законодавства України щодо застосування заходів кримінально-правового впливу, пов’язаних з суспільно-корисною працею // Держ.- правова реформа в Україні. — К., 1997.

5. Гаухман Л., Максимов С., Жаворонков А. Справедливость наказания: принцип и реальность // Законность. — 1997. — № 7.

6. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. - М., 1983. - 205 с.

7. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль. Теория и практика. - М.: Норма, 2002. - 296 с.

8. Карпец И.И. Наказание: Социальные, правовые и криминологические проблемы. - М.: Юрид. лит., 1973. - 287 с.

9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ- Харків: Юрінком Інтер-Право, 2004. - 416 с. - С. 296-306.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. - 1104 с. - С. 142-144.

11. Никифоров Б.С. Наказание и его цели // Советское государство и право. - 1981. - № 9. - С. 139-143.

12. Ной И.С. Сущность и функции наказания в советском государстве: Политико-юридическое исследование. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973. - 192 с.

13. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. Аксиологические аспекты. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1976. - 135 с.

14. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. - М.: Наука, 1990. - С. 6-26, 87-94, 123-129.

15. Сундуров Ф.Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. - Казань, 1980. - 216 с.

16. Фролова Е.Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. - Донецк, 1991. - 127 с.

17. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. — К., 1997.