Відповідно до ч.1 ст. 14 КК України, готування до злочину проявляється: 1) у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; 2) пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; 3) підшукуванні співучасників; 4) змові на вчинення злочину; 5) усуненні перешкод; 6) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Готування до злочину є першою стадією вчинення злочину, одним із видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку.

З об’єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різноманітних діяннях, спільним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого злочину і всі діяння носять підготовчий характер, знаходяться ще поза межами складу злочину, до якого готується особа. Проте він не доводиться до кінця, припиняється, переривається, присікається з причин, що не залежать від волі винного. З суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватися лише готуванням до злочину, а й вчинити всі дії, які призведуть до закінчення злочину, проте йому не вдається реалізувати свій умисел.

Питання про відповідальність за готування вирішується так:

1) готування до злочину тягне за собою по загальним правилом кримінальну відповідальність, крім готування до злочину невеликої тяжкості;

2) особа, яка вчинила готування до злочину, несе відповідальність (її дії кваліфікуються) за тією статтею КК України, яка передбачає той злочин, який готується даною особою з обов’язковим посиланням на ст.14 КК України. При призначенні покарання за готування до злочину суд керується загальними засадами його призначення, а також положеннями про його призначення за незакінчений злочин (ст.ст. 14, 16, ч.2 ст.68 КК України);

3) самі по собі підготовчі дії до одного злочину можуть одночасно містити ознаки складу іншого закінченого злочину (наприклад, незаконна купівля пістолета для вбивства кваліфікується як незаконне придбання вогнепальної зброї за ч.1 ст. 263 і як готування до вбивства за ст.14 , ст. 115 КК України).

Готування до злочину необхідно відмежовувати від виявлення умислу, під яким належить розуміти прояв особою у той чи інший спосіб (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст. 11 КК України, злочином визнається передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину. При виявленні умислу відсутня сама дія чи бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності. Від виявлення умислу належить відрізняти такі самостійні злочини, як погроза вбивством, погроза знищення майна (ст.ст. 129, 195 КК України). У цих випадках карається не самий умисел, а суспільно небезпечне діяння (погроза або заклики), які ставлять під реальну загрозу спричинення шкоди особистій чи громадській безпеці.