Ст. 25 КК України передбачає два види необережної вини: злочинну самовпевненість І злочинну недбалість, які відрізняються одна від одної за змістом інтелектуального та вольового (моментів) елементів.

І. Злочинна самовпевненість має місце, коли особа, яка вчинила злочин передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна самовпевненість характеризується двома ознаками: 1) передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності; 2) наявність у особи легковажного розрахунку на відвернення цих наслідків.

Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості у законі відображений вказівкою на ставлення суб´єкта до суспільно небезпечних наслідків. На відміну від визначення умислу, закон не містить характеристики психічного ставлення особи до вчиненого нею діяння (дії або бездіяльності).

До інтелектуальної складової вини входить передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. При злочинній самовпевненості особа, діючи самовпевнено, передбачає як фактичні ознаки можливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, так і їх суспільно небезпечний характер.

Вольовий елемент злочинної самовпевненості полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспільно небезпечних наслідків. При цьому особа розраховує на цілком реальні обставини, які за своїми властивостями володіють дійсною здатністю відвернути настання наслідків. Це власні, особисті якості; спритність, умілість, досвідченість, майстерність; дії інших осіб; фізичні або хімічні закони; вплив обстановки; сил природи та ін.

Незважаючи на впевненість суб´єкта у ненастанні наслідків, розрахунок його виявляється хибним, легковажним, внаслідок чого обрані обставини або частина їх не змогли відвернути суспільно небезпечні наслідки.

ІІ. Злочинна недбалість. Відповідно до закону (ч.3 ст. 25 КК України), даний вид необережності має місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння /дії або бездіяльності/, хоча повинна була і могла їх передбачати. Від інших видів вини (прямого та непрямого умислу, злочинної самовпевненості) недбалість відрізняється тим, що особа не передбачає суспільно небезпечні наслідки.

Злочинна недбалїсть характеризується: 1) непередбаченням особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності; 2) обов´язком особи передбачити такі наслідки; 3) можливістю особи їх передбачити.

Інтелектуальний елемент злочинної недбалості.

Формулюючи недбалість як вид необережної вини, законодавець, як і при описі самовпевненості, не дає характеристики психічного ставлення суб´єкта злочину до свого діяння (дії або бездіяльності), а лише вказує на непередбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків, при наявності обов’язку та можливості такого передбачення.

При злочинній недбалості у суб´єкта до здійснюваного ним діяння (дії чи бездіяльності) можливі такі варіанти психічного ставлення:

1) суб´єкт усвідомлює, що порушує певні правила обережності, але не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Таке ставлення характерне для випадків, коли суб´єкт вважає свій відступ від потрібної поведінки несуттєвим і нездатним набути негативного соціального значення. Наприклад, тренер з плавання не перевірила чи всі учні одягли рятувальні желета і випустила дітей у басейн, не думаючи, що одна дитина зайшла у воду без рятувального жилету, внаслідок чого сталася трагедія;

2) суб´єкт, здійснюючи свідомий вольовий вчинок, не усвідомлює, що цим він порушує правила необережності. Наприклад, водій, керуючи транспортним засобом, не знизив швидкість до потрібної, тому що не помітив знак "Обмеження максимальної швидкості", продовжуючи рух, він вважає, що діє належно;

3) діяння суб´єкта позбавлене свідомого вольового контролю, але цей контроль утрачено з вини самого суб´єкта. Наприклад, водій, знаходячись у стані сильного алкогольного сп´яніння, сідає за кермо і вчиняє ДТП.

У вказаних випадках суб´єкт не усвідомлює суспільної небезпеки діяння (дії або бездіяльності), яке вчиняє, що і є головною ознакою в характеристиці його ставлення до свого діяння.

Передбачає чи не передбачає особа суспільно небезпечні наслідки у конкретному випадку, залежить від її ставлення до суспільних інтересів. Непередбачення свідчить про зневажливе ставлення особи до суспільних інтересів, недостатню передбачливість при здійсненні службових обов´язків, виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншу діяльність.

При визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важливе місце займає встановлення обов´язку і можливості особи передбачити суспільно небезпечні наслідки. Обов´язок чи повинність передбачити наслідки ("повинна була") в теорії кримінального права називають об´єктивним критерієм злочинної недбалості; можливість передбачення ("могла") - суб´єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об´єктивного і суб´єктивного критеріїв. Відсутність хоча б одного з них означає відсутність злочинної недбалості в цілому.

Об´єктивний критерій - це нормативні межі певної поведінки особи у процесі її службової, професійної діяльності або в побуті, однак цього не достатньо для констатації злочинної недбалості.

Для цього необхідно об´єктивний критерій розглядати у тісному зв´язку з суб´єктивним. Вирішальне значення має встановлення фактичної можливості особи передбачити вказані в законі наслідки. Ця можливість пов´язується: 1) з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості та кваліфікації, наявність життєвого та професійного досвіду, стан здоров´я і т.п.); 2) з тією конкретною ситуацією, в якій діяла дана особа. Наявність цих двох передумов робить для суб´єкта реально можливим передбачення суспільно небезпечних наслідків.

Вольовий елемент злочинної недбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої психічні здібності для того, щоб здійснювати вольові дії, необхідні для запобігання таких наслідків.