Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 5. Теоретична класифікація видів умислу

Крім розглянутих видів умислу, в теорії кримінального права і в судовій практиці прийнято виділяти й інші різновиди умислу. Вони визначаються багатьма додатковими відмінними ознаками, такими як час виникнення, спрямованість діяння, конкретність бажаного результату.

1. З урахуванням емоційної сторони вчиненого злочину і умов формування умислу в теорії кримінального права розрізняють:1) заздалегідь обдуманий умисел; раптовий умисел; афектований умисел.

Заздалегідь обдуманий умисел, як правило, свідчить про підвищену суспільну небезпеку злочину. Винний діє на основі стійкого бажання вчинити злочин, наперед готується до його вчинення, продумує деталі посягання, розробляє його план і т.д.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину, або в процесі вчинення суспільно небезпечних діянь.

Різновидом умислу, що виник раптово, є так званий афектований умисел, тобто такий, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання (афекту) раптово, під впливом тих чи інших особливих обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого (наприклад, ст.116 КК України - умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання).

2. Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків умисел прийнято розмежовувати на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований). Визначений (конкретизований) умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Наприклад, особа бажає викрасти гроші із каси магазину.

Визначений умисел в одних випадках може бути: 1)простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, наприклад, смерті потерпілого при пострілі впритул; 2) альтернативним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо припускає настання одного із двох чи більше, але індивідуально визначених наслідків. Так, при заподіянні проникаючого ножового поранення грудної клітки потерпілому, винний однаковою мірою передбачає і бажає настання смерті потерпілого чи заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження.

Невизначений умисел відрізняється від визначеного умислу тим, що при передбаченні можливості настання шкідливих наслідків тут відсутня їх індивідуальна визначеність. Так, при нанесенні ударів кулаком винний не передбачає, які саме тілесні ушкодження будуть заподіяні потерпілому: легкі, середньої тяжкості чи тяжкі. Але в подібних випадках він передбачає спричинення будь-якого за ступенем тяжкості тілесного ушкодження потерпілому і бажає або свідомо допускає його настання. Злочин у таких випадках кваліфікується за фактично заподіяними наслідками.

Дані види умислу впливають або на кваліфікацію злочину чи ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинні враховуватися при призначенні покарання.