Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 5. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння

Ступінь сп’яніння при вчиненні злочину буває різною. У зв’язку із цим і виникає питання про осудність чи неосудність особи, яка вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи психотропного сп’яніння, і про правомірність притягнення її до кримінальної відповідальності.

Ст. 21 КК України вказує: "Особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи психотропного сп’яніння, підлягає кримінальній відповідальності не залежно від ступеня сп’яніння".

Цей висновок ґрунтується на тому, що при звичайному фізіологічному сп’янінні відсутній медичний критерій - психічне захворювання, а тому немає підстав для визнання особи неосудною. Такі особи добровільно доводять себе до такого стану, усвідомлюючи негативний вплив алкоголю чи інших речовин на свою поведінку.

При хронічному алкоголізмі, який викликає тяжкі психічні захворювання - білу гарячку, алкогольний глюциноз, особа може вчиняти дії і неусвідомлені чи некеровані. У такому випадку на підставі ч.2. ст. 19 КК України особа може визнаватися неосудною. Так само вирішується питання і при патологічному сп’янінні.

Вчинення злочину у стані сп´яніння є обставиною, яка обтяжує кримінальну відповідальність п.13 ст.67 КК України, але суд може і не визнавати цю обставину як обтяжуючу ч.2.ст. 67 КК України. У таких випадках суд виносить умотивоване рішення про не визнання даної обставини обтяжуючою.