Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 3. Поняття неосудності та її критерії

Поняття "неосудність" - це антипод поняттю "осудність", тобто є похідним від поняття осудності. Неосудною є особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. З таким станом психіки особи і пов´язана нездатність особи відповідати за свої дії. Особа, яка вчинила злочин у стані неосудності не підлягає кримінальній відповідальності.

Визначення неосудності в законі називається формулою неосудності. Формула може будуватися на основі різних ознак. Якщо в цю формулу внести і медичні, і юридичні критерії, то така формула носить назву змішаної формули неосудності. Чинне кримінальне право дає змішану формулу неосудності в ч.2 ст.19 КК України.

Поняття неосудності будується за допомогою двох критеріїв: медичного (біологічного) та юридичного (психологічного).

Медичний критерій визначає всі можливі і допустимі душевні (психічні) хвороби. Даний критерій дає узагальнену характеристику всіх можливих психічних аномалій:

1) хронічне психічне захворювання;

2) тимчасовий розлад психічної діяльності;

3) недоумство;

4) інший хворобливий стан психіки.

Хронічне психічне захворювання - це розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хвороби. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, параноя, маніакально-депресивний психоз, прогресивний параліч, сифіліс мозку, епілепсія та інші. Усі ці хвороби носять прогресуючий характер, поштовхом до цього можуть бути будь-які обставини людського життя, будь-які події чи ситуації, багато з цих захворювань не виліковуються сучасними методами медицини, хоча і при них можуть наступати "світлі проміжки", так звані, ремісії. Встановлення наявності чи відсутності самої хвороби, або ремісії в особи на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння і є основним завданням під час проведення досудового розслідування вчиненого діяння.

Тимчасовий розлад психічної діяльності - відносно швидкоплинний, тобто такий, коли раптово виникають, а також раптово зникають види психічних захворювань (гострі алкогольні психози, біла гарячка, патологічне сп´яніння та ін.). Головною ознакою тимчасових розладів психічної діяльності є повна зворотність психічних розладів.

Недоумство (олігофренія) - це стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки. Має три ступені: дебільність, імбецильність, ідіотія. Такі психічні захворювання не набуваються, а існують з народження людини і є невиліковними.

Інший хворобливий стан психіки - психопатія, вона не охоплюється трьома попередніми видами психічних захворювань. Це розлади особистості і поведінки, визначені списком кодів Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров´я (МКХ-10) - психічний інфантилізм, аномалії психіки у глухонімих та ін.).

Отже, медичний критерій є можливим, потенційним джерелом неосудності: це означає, що коли констатується наявність медичного критерію - встановлюється тільки можливе і необхідне джерело неосудності, але це ще не констатація неосудності.

Юридичний критерій неосудності полягає в нездатності особи в момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння віддавати звіт своїм діям або керувати своїми діями внаслідок душевної хвороби.

Юридичний критерій складається з двох ознак: 1) інтелектуальної; 2) вольової.

Інтелектуальна ознака вказана в законі словами "особа не могла усвідомлювати свої дії", яка означає: 1) не розуміє дійсного змісту своїх дій, особа не розуміла фактичної сторони вчинюваного нею діяння і, відповідно, не розуміла їх суспільної небезпечності; 2) особа не здатна розуміти суспільно небезпечний характер своїх дій, хоча розуміла при цьому їх фактичну сторону (наприклад, особа, яка має будь-яку форму недоумства, підпалює будинок, може усвідомлювати фактичний характер діяння, але те, що це діяння суспільно небезпечне, недоступне її свідомості).

Вольова ознака неосудності - особа не могла керувати своїми діями внаслідок руйнування психічною хворобою вольової сфери людини. Завжди, коли особа не віддає собі звіт у своїх діяннях, вона і не може ними керувати (свідомість визначає волю). Бувають ситуації, коли особа усвідомлює і фактичну сторону вчинюваного, і суспільну небезпечність своїх дій, але при цьому не може керувати своїми діями (наприклад, “нездоланність потягів - піроманії, клептоманії, деяких складних перверсій). Саме тому у формулі неосудності існує вольова ознака.

Особа, яка визнана неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності, яким би тяжким вчинене нею діяння не було. До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч.2 ст.19, ст.93 КК України).

Примусові заходи медичного характеру - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Значення юридичного критерія: 1) юридичний критерій визначає дійсний зміст неосудності, тому що тільки цей критерій дає можливість констатувати, чи віддавала звіт особа своїм діям, чи могла вона керувати своїми діями саме в момент вчинення суспільно небезпечного діяння; 2) юридичний критерій встановлює межі медичного критерію; 3) він визначає межі між осудністю та неосудністю.