Кримінальне право України (Загальна частина)

§ 1. Поняття суб’єкта злочину та його ознаки

Суб’єкт злочину - це фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України може наступати кримінальна відповідальність (ч.1 ст.18 КК України). У теорії кримінального права під суб´єктом злочину розуміють фізичну осудну особу, яка до вчинення злочину досягла віку кримінальної відповідальності і відповідно до закону несе кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння. Отже, суб´єкт злочину характеризується такими ознаками: 1) суб´єктом злочину може бути тільки фізична особа; 2) кримінальна відповідальність настає при досягненні певного законодавчо визначеного віку; 3) особа, яка вчинила злочин повинна бути осудною; 4) суб´єкту злочину можуть бути притаманні й інші, спеціальні ознаки. Обов´язковими ознаками суб´єкта як елемента складу злочину є: фізична особа, вік, осудність. Факультативною ознакою суб´єкта, як елемента складу злочину, є спеціальні ознаки суб´єкта.

1. Суб’єктом злочину може бути тільки фізична особа. Це положення закріплене в ст.18 КК України. На підставі правил щодо дії кримінального закону у просторі за злочини, вчинені на території України, відповідальність несуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають і постійно не проживають на території України. Особи, наділені дипломатичним, парламентським чи якимось іншим імунітетом, є суб’єктами скоєного ними злочину, але до кримінальної відповідальності вони можуть бути притягнуті за спеціальними процедурами. Хоч у юридичній літературі висловлюються думки щодо можливості визнання суб´єктами окремих злочинів і юридичних осіб, проте на даний час юридичні особи не підлягають кримінальній відповідальності. 

2. Суб’єкт злочину - це особа, яка досягла встановленого кримінальним законом віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Тут потрібно врахувати такі моменти: вік вчинення злочину пов´язується з часом вчинення злочину; розрізняють два види віку кримінальної відповідальності: загальний і знижений вік кримінальної відповідальності. Ці два види віку кримінальної відповідальності встановлені у ст. 22 КК України.

У ч. 1 ст. 22 КК України прямо зазначено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Цей вік прийнято називати загальним віком, по досягненні якого особа може підлягати кримінальній відповідальності.

У ч.2 ст. 22 КК України йдеться про знижений вік кримінальної відповідальності, який встановлений в 14 років. При цьому знижений вік кримінальної відповідальності встановлений за злочини, вичерпний перелік яких наведений в ч.2 ст.22 КК України. Даний перелік (48 статей) не підлягає розширеному тлумаченню, окрім випадків внесення Верховною Радою України змін чи доповнень. Знижений вік кримінальної відповідальності встановлений за дві групи злочинів: насильницькі злочини; майнові злочини .

Знижений вік кримінальної відповідальності визначається трьома критеріями: 1) рівень розумового розвитку і свідомість дає можливість усвідомлення вже з 14 років суспільної небезпечності та протиправності діянь, вказаних в ч.2 ст.22 КК України; поширеністю багатьох з цих злочинів саме серед підлітків; 3) виходячи з великої суспільної небезпечності (тяжкості) деяких з цих злочинів.

Дуже важливо у процесі розслідування кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць і рік народження). Кримінальна відповідальність настає не в день народження, а з наступної доби. У разі відсутності документів, що підтверджують вік особи, проводять судово-медичну експертизу, де встановлюють вік особи (це останній день року, що визначила експертиза, а при встановленні мінімуму і максимуму - виходять із мінімуму).

Поняття "вік кримінальної відповідальності" і "неповнолітній " - різні. Коли вирішується питання кримінальної відповідальності неповнолітніх, тобто осіб які не досягли 18 років, необхідно врахувати біологічні та фізіологічні особливості особи винного, стійкість його антисоціальних установок, умови життя та виховання, стан здоров´я та інше.

Тому в ч. 1 ст. 97 КК України прямо зазначено: що неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. В цьому випадку суд застосовує до такої особи примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням (ст.105 КК України).

3. Суб’єктом злочину може бути тільки осудна особа. Згідно з ч.1 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи. Здатність особи усвідомлювати свої дії означає правильне розуміння фактичних об’єктивних ознак злочину (об’єкта, суспільно небезпечного діяння, наслідків, обстановки, місця, часу, способу його вчинення). Здатність усвідомлювати свої дії повинна бути пов’язана зі здатністю керувати та контролювати свої вчинки. Тут свідомість і воля взаємопов’язані і лише в сукупності визначають характер поведінки в конкретній ситуації.

Питання про осудність вирішується тільки стосовно певного, конкретного та доведеного суспільно небезпечного діяння. Висновок про осудність робиться судом на основі оцінки психічного стану особи під час вчинення нею діяння, тобто стан осудності (чи неосудності) має межі часу і визначені параметри.

Важливість встановлення осудності особи зумовлена тим, що осудність є передумова вини, а без вини не може бути кримінальної відповідальності та покарання.