Кримінальне право України (Загальна частина)

§2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

Термін "діяння" вживається у двох значеннях: як синонім слова „злочин” (ч.1 ст. 11 КК України); як ознака об’єктивної сторони складу злочину. Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. З вищенаведеного можна зробити висновок, що особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності за переконання, погляди, думки, виражені в будь-якій формі, крім вчинення кримінально-караного діяння (дії або бездіяльності).

Як ознака об’єктивної сторони злочину діяння може виступати у двох формах: злочинної дії та злочинної бездіяльності. Підставою поділу діяння на дію і бездіяльність є характер поведінки особи - активний чи пасивний і конструкція норми, в протиріччя з якою вступає діяння.

Отже, під дією належить розуміти діяння, яке вступає в протиріччя із нормою, що забороняє діяти у певний спосіб. Злочинна дія - це акт активної суспільно небезпечної поведінки, забороненої кримінальним законом (наприклад, незаконне виготовлення вогнепальної зброї (ст. 263 КК України). Під бездіяльністю належить розуміти діяння, яке вступає в протиріччя із нормою, що приписує діяти у певний спосіб під погрозою покарання.

Ознаки дії : 1) суспільна небезпечність - полягає у спричиненні шкоди суспільним відносинам;2) протиправність - заборонена діяти у певний спосіб КК України; 3) дія - це завжди вольовий і свідомий вчинок особи; 4) дія завжди має конкретний характер;

Форми дій: фізичні - використання фізичної, м’язової сили при вчиненні посягання. Вони завжди спрямовані на зміну зовнішньої сфери предметів матеріального світу; інформаційні - передача певної інформації іншим особам, що може проявлятись у словесній формі, або у формі дій, що несуть інформацію (міміка, пантоміма).

Злочинна бездіяльність - це акт забороненої кримінальним законом пасивної суспільно небезпечної поведінки, тобто не вчинення особою таких дій, які вона повинна була і могла вчинити для відвернення шкідливих наслідків (наприклад, заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину ст.396 КК України). При злочинній бездіяльності необхідно встановити обов´язок особи діяти у певний спосіб і можливість її в даний момент вчиняти дії для ненастання та відвернення суспільно небезпечних наслідків.

При злочинній бездіяльності обов’язок діяти у певний спосіб випливає з таких підстав: 1) з прямої вказівки кримінального закону (наприклад, ст. 139 КК України - ненадання допомоги хворому медичним працівником); 2) з посадових чи професійних функцій (наприклад, ст. 367 КК України - службова недбалість); 3) з родинних чи сімейних відносин (наприклад, ст. 164 КК України - ухилення від сплати аліментів на утримання дітей); 4) з попередніх дій особи, яка поставила своєю поведінкою правоохоронювані інтереси в реальну небезпеку (наприклад, ст. 135 КК України - залишення в небезпеці).

Як злочинна дія, так і бездіяльність - це вольові акти поведінки. Кримінальна відповідальність настає тільки в тих випадках, коли винний міг не поступати чи, навпаки поступити у певний спосіб. Тому передусім необхідно встановити фактичну можливість утриматись від злочинної дії або вчинити необхідну дію з тим, щоб попередити шкідливі наслідки. Суб’єкт, позбавлений в даній конкретній обстановці фактичної можливості проявити свою волю і діяти у певний спосіб, у кримінально-правовому розумінні не може бути визнаний ні діючим, ні бездіючим.

Кримінальна відповідальність виключається, коли особа діє або бездіє під впливом нездоланної сили. Нездоланна сила - це наявність таких надзвичайних і невідворотних в даній обстановці сил природи чи інших об’єктивних факторів, а також вплив інших людей, при яких людина позбавляється можливості діяти належно у відповідності зі своєю волею і свідомістю (стихійне лихо, катастрофа або аварія, техногенна катастрофа, хвороби). Нездоланною силою може виступати фізичний примус зі сторони інших осіб (ст.40 КК України).