Кримінальне право України (Загальна частина)
§ 1. Поняття об’єкта злочину
Правильне вирішення питання про об’єкт злочину має важливе практичне і теоретичне значення. Саме об’єкт дозволяє визначити соціально-політичну сутність злочину з’ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню від суміжних суспільно-небезпечних посягань та інших правопорушень.
Об’єкт є необхідним елементом складу злочину. Об’єктом є ті блага, яким злочин завдає шкоду чи створює загрозу такого завдання.
Деякі вчені-правознавці вважали, що об’єктом злочину є захищений правом інтерес. Інші вчені вважають, що об’єктом злочину належить розглядати норму права в її реальному існуванні. Ця думка дозволила значно просунути вперед вчення про об’єкт від чистого нормативізму, оскільки норма права розглядалася не сама по собі, а в реальних правовідносинах.
Вчення про об’єкт у подальшому отримало свій розвиток у працях учених, де запропоновано вважати в якості об’єкта злочину суспільні відносини. Найбільш важливі суспільні відносини охороняються нормами кримінального права. Діяння, що завдають їм шкоди, передбачені в кримінальному законі як злочин.
Суспільні відносини складаються з таких обов’язкових елементів:
1) конкретний предмет суспільного відношення. Цей предмет є певним матеріальним чи нематеріальним благом (відносини власності, відносини у сфері життя, здоров’я, духовні цінності);
2) учасники суспільних відносин, тобто суб’єкти, між якими складаються певні зв’язки;
3) Соціальні зв’язки між учасниками (суб’єктами). Наприклад, крадіжка посягає шляхом відчуження майна на відносини власності; а хабарництво - на соціальний зв’язок між суб’єктами. Можуть потерпіти від злочину і два елементи відносин одночасно: ст. 187 КК України - розбій - майно і особа, тобто і благо, і суб’єкт.
Злочинна поведінка завжди посягає на один чи кілька елементів, у силу чого суспільні зв’язки між суб’єктами значно деформуються або припиняються. Для визнання такого посягання злочином необхідно, щоб дані суспільні відносини охоронялися кримінальним законом.
Безпосередньо загального визначення об´єктів злочину кримінальне законодавство не містить. У чинному КК України перелік цих суспільних відносин у загальних рисах сформований у ч.1 ст.1 КК України: права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, безпека миру і безпека людства.
Сам злочин кримінальний закон не порушує, а порушує суспільні відносини. Суб’єкт, що вчинив таке порушення, вступає у кримінально-правові відносини вже не з учасником суспільних відносин, а з державою в особі її правоохоронних органів.
Коло суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, не є постійним. Залежно від зміни політичних, економічних, соціальних та інших відносин з´являються нові суспільні відносини, що потребують захисту кримінально- правовим засобами. Отже, криміналізація означає кримінально- правовий захист суспільних відносин, які раніше не охоронялися нормами кримінально-правового законодавства.
Існує і зворотній процес - декриміналізація, коли суспільні відносини перестають потребувати кримінально-правового захисту. У такому випадку скасовується кримінальна відповідальність за певне діяння, посягання на певний об´єкт і відповідна кримінально-правова норма виключається законом, прийнятим Верховною Радою України з КК України.
Таким чином, об’єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом, і яким унаслідок посягання завдається чи може бути завдана шкода.
Об´єкт як один із елементів складу злочину характеризується рядом ознак: безпосередній об´єкт; потерпілий від злочину; предмет злочину. Обов´язковою ознакою будь-якого злочину є безпосередній об´єкт, факультативними ознаками є потерпілий від злочину і предмет злочину.
Значення об’єкта злочину полягає в тому, що він: 1) є одним з елементів складу злочину, а отже, і підставою кримінальної відповідальності; 2) визначає характер суспільної небезпечності злочину;3) є підставою для розмежування злочинів між собою, а отже є необхідним для правильної кваліфікації злочину; 4) за допомогою об´єкта злочину проводиться відмежування злочинів від інших правопорушень.