Злочин є вчинком людини, що суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. Це антисоціальна поведінка. Оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, то відповідно і змінюються й оцінка поведінки людини, як антисоціальної, злочинної.

ЧЛ.ст.11 КК України визначає злочин як передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб´єктом злочину.

Злочинна поведінка може виражатись у двох формах: дія (активна поведінка людини) і бездіяльність (пасивна поведінка людини). Застосовуючи таке формулювання закону, законодавець підкреслює, що злочин - це завжди поведінка, діяльність конкретної особи.

Аналізуючи законодавче поняття злочину, можна визначити такі його ознаки: наявність самого суб´єкта, що вчиняє злочин, суспільна небезпечність діяння, протиправність, винність і караність.

Без наявності конкретної фізичної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, немає і самого злочину за чинним КК України. Відповідно до чинного кримінального законодавства ні юридичні особи, ні інші громадські утворення, навіть ті, що мають статус юридичних осіб, а тим більше не можуть вчинити злочин будь-хто, окрім людини, з представників тваринного чи рослинного світу або природних явищ.

Суспільна небезпечність - матеріальна ознака, дана ознака злочину полягає в здатності передбаченого кримінальним законом діяння спричинити суттєву шкоду об’єктам, які охороняються кримінальним законом.

Суспільна небезпечність злочину визначається:

а) цінністю того блага, об’єкта, на який посягає злочин (наприклад, життя, власність, гідність);

б) тяжкістю наслідків, які настають чи можуть настати внаслідок вчинення злочину (наприклад, смерть чи тяжкі тілесні ушкодження);

в) способом дії (наприклад, умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей п. 5 ч.2 ст. 115 КК України).

г) мотиви вчиненого (наприклад, умисне вбивство з хуліганських мотивів - п.7 ч.2 ст. 115 КК України);

д) форми і види вини (умисел і необережність ст. ст. и115, 119 КК України);

Суспільна небезпечність має свою якісну і кількісну характеристику характер і ступінь. Ці категорії визначають тяжкість злочину і розмежовують один злочин від іншого. Характер суспільної небезпечності є якісним показником, який перш за все пов’язується з об’єктом посягання і тяжкістю наслідків (вбивство, образа, підробка документів). Ступінь суспільної небезпечності - кількісний її показник, що розкриває різну суспільну небезпечність одного і того ж типу злочинної поведінки (ч. 1 ст. 185 та ч.2,3,4,5 ст. 185 КК України).

Винність характеризує внутрішній психологічний зміст злочину, і тому злочинним вважається діяння, яке вчинене винно. Вина - психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Немає вини - немає злочину. Там, де відсутня вина, неможливо говорити про злочин.

Кримінальна протиправність - формальна ознака, це передбаченість діяння кримінальним законом як злочин. Кримінальна протиправність тісно пов’язана з суспільною небезпечністю, вона означає, що тільки те діяння, яке передбачене законом про кримінальну відповідальність як злочин, може вважається злочинним.

Кримінальна протиправність у законі виражена словами: “передбачене цим Кодексом", що по суті означає: діяння містить склад конкретного злочину, передбаченого Особливою частиною КК України; у кримінальному законодавстві за дане діяння передбачене певне покарання.

Криміналізацію певних діянь пов’язують з протиправністю, суспільною небезпечністю та караністю, і в цьому плані співвідношення між цими ознаками визначається в такий спосіб:

а) якщо караність розглядати як передбаченість у кримінальному законі конкретних покарань за кожний злочин, - вона є складовою частиною кримінальної протиправності;

б) якщо караність розглядати як реальне застосування покарання за вчинений злочин, вона взагалі не може бути ознакою злочину, оскільки сам закон (наприклад, ч. 4 ст. 74 КК України) передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання;

в) протиправність - це юридичне вираження суспільної небезпечності, це форма вираження суспільної небезпечності в законі.

Караність діяння. Під караністю розуміють погрозу застосування покарання за злочин, що міститься в кримінально- правових санкціях. Караність за своєю суттю випливає із суспільної небезпечності та протиправності.

Забороненість діянь кримінальним законом під загрозою покарання означає, що склад злочину передбачений саме в кримінальному законі, а не в будь-якому іншому правовому акті; за це діяння в санкції кримінального закону передбачено покарання, яке і є реальною ознакою злочину. Саме погроза покарання, а не його реалізація є ознакою злочину.