Кримінальне право України (Загальна частина)

§1. Формування та розвиток поняття злочину в кримінальному праві

Поняття злочину відноситься до основних категорій кримінального права. Першим дав визначення злочину знаменитий римський юрист - Домініцій Ульпіан: злочин - це дія, яка пов’язана з насиллям або обманом.

Історично першим законодавчим актом, що дало визначення злочину, є Декларація прав людини і громадянина 1789 року. Класичним вважається визначення злочину, яке передбачене в першому буржуазному кримінальному кодексі Франції 1791 року. Це визначення з різними модифікаціями по сутті панує і тепер. У ст. 1 КК Франції було записано, що злочин це діяння, яке тягне за собою покарання, що ганьбить або мучить. Немає злочину без посилання на те в законі. Проступок це діяння, яке тягне поліційне покарання. Тобто злочин це - діяння, передбачене цим кодексом. Такі визначення називаються нормативними, або формальними, оскільки вони не розкривають соціальної природи злочину. Формальне визначення передбачає замкнуте коло: злочинно те, що по закону каране, і каране те, що по закону злочинне.

Саме тому на початку ХХ ст. західні вчені критикують формальне визначення і пропонують матеріальне. Матеріальне визначення передбачає розкриття його соціальної суті. Воно містить таку ознаку, як суспільна небезпечність.

Залежно від того, чому надавалося більше значення соціальній чи правовій характеристиці злочину, - виділяють три визначення поняття злочину: формальне, матеріальне та формально-матеріальне.

1. Формальна дефініція - це визначення, в якому міститься ознака протиправності. Злочином є те, що карано, або передбачено кримінальним законом.

2. Матеріальне визначення поняття злочину вирізняє лише соціальну суть: злочин - це суспільно небезпечне діяння.

3. Формально-матеріальне визначення поєднує в собі як соціальну, так і правову характеристику злочину. Наприклад, ст.11 КК України зафіксовано формальний критерій - передбаченість діянь кримінальним законом (кримінальна протиправність) і матеріальний критерій - суспільну небезпечність, як соціальну підставу криміналізації, а отже: “Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб´єктом злочину”. Дане поняття дає відповідь на два запитання:1. Яке діяння є злочином? 2. Чому діяння є злочином?

У ст.11 КК України вказані чотири ознаки злочину: суспільна небезпечність; винність; протиправність ; караність.

Сьогодні існує наукова думка про внесення в КК України нового інституту - інституту проступку, про що йдеться в Концепції реформування кримінальної юстиції, затвердженої Президентом України від 8.04.2008 року № 311/2008.

Категорія кримінального проступку використовує Польща, Франція, Німеччина, США, Голландія, країни Балтії. Підставами для розмежування проступку і злочину пропонується матеріальна ознака - суспільна небезпечність, та вина - необережність для проступку і умисел для - злочину. Відповідно застосування покарання чи заходів кримінально-правового впливу для проступку і злочину має бути різною. Але на даний час інститут провини (проступку) тільки обговорюється науковцями.