Методика та організація наукових досліджень

12.4. Проблема етично-правового регулювання дослідницької діяльності в психології

Проблема етично-правового регулювання дослідницької діяльності є актуальною для сучасної української психології. Етичні аспекти психологічних досліджень набувають особливої ваги в силу специфічності дослідницького матеріалу. Етичне регулювання дослідницької діяльності відбувається в межах діяльності психологічних професійних об’єднань.

Брак нормативного регулювання діяльності психологів призводить до зниження відповідальності за власні вчинки та їх наслідки. Не відпрацьована система ліцензування та сертифікації призводить до безконтрольності. Етичні принципи, якими послуговуються сучасні дослідники, здебільшого запозиченні з зарубіжної психології і часто не адаптовані до автентичних умов. Має місце і деонтологічна невизначеність.

Питання етичного регулювання досліджень найширше розкрито у «Етичному Кодексі психолога» Товариства психологів України, прийнятого на І Установчому з´їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 р. у м. Києві. В кодексі професійної етики психолога систематизовано основні етичні вимоги до діяльності; він базується на міжнародних та загальнодержавних постановах, чинному законодавстві та специфічній для окремих галузей і організацій внутрішньо-нормативній документації [14; 19].

Етичний кодекс психолога - сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його діяльність.

Цей документ визначає, що об´єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Принцип добровільної згоди. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Діти молодшого віку можуть брати участь у дослідженні лише зі згоди батьків. У крайніх випадках під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами допускаються відхилення від принципу добровільності.

Мінімізація ризику для учасників дослідження. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті Можливий ризик психологічного дослідження не має перевищувати ризику ситуацій звичайного повсякденного буденного життя. Дослідження повинні бути організовані таким чином, щоб не завдати людині фізичної шкоди чи психологічної травми.

В кодексі вказано, що психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу; зобов´язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

Головна мета згоди на участь - етична регуляція психологічних досліджень, до того ж вона може бути використана при розгляді справ щодо порушення професійної етики в спеціалізованих комісіях та суді.

Згода на участь у психологічному дослідженні має бути оформлена документально і підписана двома сторонами: психологом і учасником дослідження. У документі має використовуватися лише чітка і прозора термінологія, зрозуміла учасникам.

Психолог повинен надати майбутнім учасникам дослідження інформацію про те, в чому полягатиме експеримент, про процедури та можливі наслідки. Особа, погоджуючись узяти участь у дослідженні, має володіти повною інформацією, необхідною для прийняття рішення [41; 79].

Дослідники зобов´язані попередити учасників про всі особливості експерименту, від яких гіпотетично залежить бажання осіб брати участь у ньому.

Важливою є проблема згоди неповнолітніх та недієздатних учасників. В такому разі згода укладається з батьками, опікунами або іншими юридично вповноваженими особами, якщо це дозволено законодавством.

Свобода скористатися правом вийти з дослідження у будь-який час. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні і у будь-який момент вийти з експерименту та відмовитися від подальшої участі в ньому.

Принцип конфіденційності. В кодексі зазначається, що психолог зобов´язаний додержуватися конфіденційності у взаєминах з учасниками досліджень щодо їх особистого життя і життєвих обставин. Учасники дослідження мають право на збереження таємниці про їхню поведінку, оцінку їхніх властивостей тощо. Інформацію, яку отримує дослідник про учасника експерименту, слід розглядати як конфіденційну і забезпечити неможливість доступу до неї інших осіб без згоди цієї людини. Зокрема, діють таким чином, щоб не можна було ідентифікувати за даними ту чи іншу особу, використовують кодування. Тоді лише експериментатор має доступ до даних конкретної особи [79].

Психолог не може збирати додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання.

Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів.

Згідно з кодексом на психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів, програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень.

Етика дослідницької діяльності розглядається у окремому розділі «Етичні правила психологічних досліджень», де зібрані вимоги щодо планування досліджень.

У кодексі також зазначено, що наявність будь-якого порушення доводить «Комісія з етики Товариства психологів України», вона ж і накладає відповідні стягнення. Однак, це лише у випадку, якщо відповідач є членом товариства, інакше - комісія має звертатись до інших громадських організацій чи державних установ, які, в свою чергу, не мають відпрацьованих механізмів роботи з такими зверненнями [14].