Методика та організація наукових досліджень

11.7. Вимоги до експериментатора та діагностичних методик

Вимоги до експериментатора і діагноста

Практичне психологічне дослідження - складна і відповідальна область професійної діяльності психологів, яка вимагає відповідної освіти, професійної майстерності.

Експериментатор повинен володіти необхідними професійними і особистішими якостями: розуміти завдання експерименту, добре знати процедуру експерименту та інструкції до застосовуваних методик, знати правила обробки даних і оцінювання результатів, вміти контролювати себе, володіти достатньою емоційною врівноваженістю, товариськістю і тактовністю.

Своєю поведінкою експериментатор повинен прагнути викликати довіру. Він не повинен проявляти зарозумілості, легковажності, не повинен висловлювати словами, інтонацією, жестами, мімікою, наскільки невдалі відповіді досліджуваного.

До дослідника висувається ряд вимог: хороша теоретична підготовка, доскональне знання психодіагностичних методик і правил їх застосування, наявність достатнього досвіду практичного використання відповідних методик [13; 19].

Досконале володіння методикою передбачає вміння і навички, що стосуються процедури пред´явлення методики досліджуваним, аналізу та інтерпретації даних.

Важливе значення має достатній досвід практичного застосування відповідної психодіагностичної методики.

Особливо це стосується проективних і ряду інших методик, що використовують контент-аналіз, інтуїтивні або нестандартні процедури аналізу та інтерпретації результатів, які залежать від експериментатора, його стану.

Досвід застосування таких психодіагностичних методик повинен бути безперервним, так як тривалі перерви призводять до втрати необхідних знань, умінь і навичок і до зниження якості роботи з методикою Рівень кваліфікації виявляється і при інтерпретації результатів. Результати дослідження чутливі до безлічі умов його проведення. Тому психолог робить висновки чи дає рекомендації тільки після розгляду діагностичної оцінки в світлі додаткової інформації, що стосується індивіда.

Вимоги до користувачів-психологів:

- повинен знати і застосовувати на практиці загальні теоретико-методологічні принципи психодіагностики, володіти основами диференціальної психометрики, повинен стежити за поточною методичною літературою з психодіагностики, самостійно вести картотеку і особисту бібліотечку методик, застосовуваних у заданій області;

- відповідає за рішення, що приймаються на основі тестування, забезпечуючи їх відповідність репрезентативності та прогностичної валідності методики;

- користується переважним правом порівняно з непрофесіоналами на проведення психодіагностики в заданій сфері, на використання протоколів відповідно до професійно-етичних принципів і інтересів психології;

- в підборі методик в комплексну програму обстеження не керується суб´єктивними уподобаннями і упередженнями в оцінці методик, а виходить з вимоги максимальної ефективності діагностики: максимум надійності при мінімумі витрат;

- паралельно з використанням методик веде науково-методичну роботу, аналізуючи за зібраними даними ефективність застосування методики в заданій області.

- забезпечує ретельне дотримання всіх вимог до проведення стандартних методик обстеження;

- забезпечує конфіденційність психодіагностичної інформації, отриманої від досліджуваного на основі «особистої довіри».

- психолог зберігає професійну таємницю: не передає особам, не уповноважених вести психодіагностичну практику,

- інструктивних матеріалів, не розкриває перед потенційними досліджуваними секрет тієї чи іншої психодіагностичної методики, на якому заснована його валідність;

- обов´язково розглядає поряд із найбільш імовірною і альтернативну діагностичну гіпотезу;

- повідомляє в регіональні або центральні органи Товариства психологів про всі помічені ним порушеннях нормативних (процедурних і етичних) принципів психодіагностики [41; 79].

Вимірювальні методи (тести) повинні відповідати таким вимогам:

- повинні бути однозначно сформульовані цілі, предмет і сфера застосування методики;

- процедура проведення повинна бути задана у вигляді однозначної алгоритму;

- процедура обробки повинна використовувати статистично обґрунтовані методи підрахунку і стандартизації тестового бала (за статистичними або критеріальним тестовим нормам). Висновки на основі тестового бала повинні супроводжуватися вказівкою на імовірнісний рівень статистичної достовірності цих висновків;

- тестові шкали повинні бути перевірені на репрезентативність, надійність і валідність у заданій сфері застосування;

- головна методична організація певного відомства (області застосування) повинна вести банк даних, зібраних по тесту, і виробляти періодичну корекцію всіх стандартів методики [19; 79].