Методика та організація наукових досліджень

11.3. Особливості експериментального дослідження в психології

У практиці вікової та педагогічної психології актуальним є використання так званого психолого-педагогічного (або формувального) експерименту. Цей метод забезпечує простежування змін психологічних характеристик дитини в процесі активного впливу дослідника на особистість. Метод дає змогу не обмежуватися реєстрацією фактів, що виявляються, а через створення спеціальних ситуацій розкривати закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляючи можливості оптимізації даного процесу. Саме тому метод широко застосовується при вивченні умов, принципів, шляхів формування особистості.

Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту складається з трьох етапів [41].

Перший етап - констатувальний експеримент першого порядку, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. В експерименті беруть участь дві групи учасників: а) основна група та б) контрольна група. Основна група бере участь у всіх процедурах експерименту та проходить цикл формуючих впливів. Контрольна група виступає як еталон, за яким у порівнянні буде оцінюватися розвивальний та формувальний ефект експерименту.

Другий етап - власне формувальний експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвивальних та формувальних впливів на предмет дослідження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, практичні тощо.

Третій етап - констатувальний експеримент другого порядку. На даному етапі організується «контрольне» дослідження, в якому беруть участь основна та контрольна групи; метою дослідження є зріз емпіричних 186

показників предмета дослідження після проведеної процедури формувальних впливів. Показники контрольної вибірки виступають еталоном порівняння для встановлення формувального ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Надалі результати дослідження піддаються відповідному аналізу та використовуються для встановлення або обґрунтування певних закономірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

З психологічної точки зору, психологічний експеримент є спільною діяльністю та спілкуванням між експериментатором та досліджуваним. Мотиви участі досліджуваних в експерименті:

- мотив самопрезентації,

- мотив соціального схвалення.

Експеримент має свої вікові особливості, що знаходить пояснення в особливостях дитячої психіки: діти більш емоційні у спілкуванні з дорослими, дорослий завжди є для дитини психологічно значущою постаттю, прояв особистісних особливостей у дитини має ситуативний характер, дитина має більш жваву уяву і може інтерпретувати ситуацію експерименту фантастично.

До соціально-психологічних особливостей спільної діяльності та спілкування в експерименті належать:

- Ефект плацебо,

- ефект Хотторна,

- ефект соціальної фасилітації,

- ефект фасаду,

- модель «зловмисного досліджуваного»,

- ефект Пігмаліона (Розенталя),

- ефект першого враження [19].

Особистість та діяльність експериментатора має свої біологічні, соціальні та психологічні характеристики. Проблемами особливостей впливу особистості досліджуваного на результат дослідження опікується соціальна психологія експерименту.

Таблиця 11.2. Способи контролю впливу факторів, пов’язаних з досліджуваним, на результати експерименту

Спосіб контролю	Об’єкт контролю
1. Метод плацебо	«Ефект очікування» у досліджуваних
2. Метод обману, який потребує післяекспериментального обговорення з досліджуваним	Помилки, пов’язані зі спостережницьким ставленням досліджуваного
3. Метод «прихованого» експерименту, застосовується в польових дослідженнях, наприклад, у соціальній психології, педагогічних дослідженнях (використання методу може спричинити етичні проблеми)	Всі ефекти
4. Метод незалежного вимірювання залежної змінної, тобто ефект впливу вивчається поза експериментом, наприклад, у навчальній або трудовій діяльності	Контролює частину ефектів
5. Ретроспективний контроль сприйняття досліджуваним ситуації (застосування пост- експериментального інтерв’ю)	Частина ефектів («відбраковування» невдалих спроб)