Питання психології здоров´я в контексті професійної діяльності групуються у два основних завдання:

- виявлення резервів професійного довголіття;

- психологічне забезпечення виходу з професії за віком.

У вирішенні першого завдання істотна роль відводиться психогігієні праці. З її допомогою відшукуються оптимальні варіанти організації робочого місця, поліпшуються естетичні умови праці, знижується вплив на надійність і безпеку професійної діяльності несприятливих чинників фізичного середовища та індивідуальних особливостей суб´єктів праці.

Одним з найважливіших умов підтримки психічного здоров´я науковців в процесі професійної діяльності є вміння користуватися прийомами психічної саморегуляції - здійснювати свідомий вплив на властиві їм психічні явища, виконувану діяльність, власну поведінку з метою підтримки або зміни характеру їх протікання [86].

Під аутогенним тренуванням розуміється система прийомів психічного самовпливу, оволодіння якими робить можливим управління деякими вегетативними функціями і психічними процесами.

Застосування аутогенного тренування і інших методів психічної саморегуляції сприяє виробленню у науковців звички до самоконтролю, до самоспостереження за зовнішніми проявами власних емоцій, вміння самостійно долати емоційну напруженість. За допомогою спеціальних методів тренування людина може навчитися усвідомленому самоконтролю і довільній зміні протікання власних мимовільних фізіологічних процесів.

Збереження психологічного комфорту науковця і підтримання його працездатності повинні бути забезпечені не тільки за рахунок сприятливого соціального середовища і раціональної організації праці, а й профілактики вікових змін організму і психіки [43].

В якості самостійної психологічної проблеми виступає забезпечення внутрішньо безконфліктного завершення професійного шляху. Сам по собі вихід з професії, розставання з улюбленою справою, є серйозним випробуванням для психічного здоров´я вченого і його фізичного самопочуття. У похилому віці людина набуває неквапливість, обережність, точність формулювань і належний самоконтроль, які стають гарною опорою їй в організації власної діяльності. Тому такий вчений на відповідальному посту може бути вельми позитивним явищем.