Методика та організація наукових досліджень

10.5. Ціннісна навантаженість наукового знання

Проблема присутності цінностей у науковому пізнанні належить до важливих питань епістемології. З одного боку, від наукового знання очікують, що воно об’єктивно відображатиме предмет дослідження, а результати наукових досліджень виявлятимуться незалежними від бажань чи уподобань. Такий підхід передбачає ціннісну нейтральність науки. З іншого боку, намагання створити цілком раціональну, ціннісно нейтральну модель наукового пізнання, з якої були б виключені всі суб’єктивні чинники є не можливим.

Класичний ідеал науки передбачав, що наука має бути вільною від цінностей, а суб’єкт пізнання здатен досягти цілком об’єктивного знання. Наука повинна давати знання, яке б неупереджено відображало світ і було б вільним від суб’єктивних уподобань окремих вчених чи наукових шкіл.

Однак, цілком нейтральної, вільної від будь-яких цінностей науки не існує, адже сама істина є цінністю, і, відповідно, вчений надає перевагу тим процедурам, які ведуть до істини, оцінюючи їх позитивно.

Дослідницька діяльність є одним із виявів соціальної діяльності, а отже в ній відображаються цінності і норми суспільства. Визнання неминучої присутності в науці цінностей загострює питання про об’єктивність учених, адже об’єктивність і надалі залишається одним із ключових принципів науки.

Об’єктивність розглядається як один із важливих ідеалів науки, і часто досягнення об’єктивності асоціюється із неупередженістю, тобто ціннісною нейтральністю [32].

Досить поширеним є підхід, за яким наукові результати виступають ціннісно нейтральними, а моральні проблеми постають не в процесі дослідження, а в процесі використання здобутого знання. Однак у сучасній етиці науки дедалі наполегливіше звучить вимога до вчених передбачати можливі негативні наслідки застосування результатів їх досліджень і по можливості запобігати цьому.

Цінності присутні й у внутрішньонауковій сфері, і неодмінно справляють вплив на діяльність учених. Найочевиднішим входження цінностей у наукове знання стає на рівні загальнонаукової картини світу. Постановка проблем і способи їх вирішення залежать від світоглядних установок, поширених у науковому співтоваристві.

На вибір наукових теорій можуть впливати й зовнішні щодо науки інтереси (скажімо, кар’єрні перспективи вченого можуть залежати від того, підтримуватиме він теорію керівника чи ні).

Необхідними орієнтирами для вчених є обґрунтованість і, несуперечливість, емпірична перевірюваність, прогностична сила теорій.

Ціннісні орієнтації вченого

Ціннісні орієнтації вченого спираються на цінності наукового пізнання як особливого виду діяльності (когнітивні цінності) і на цінності, яким керується вчений як особистість(екзистенційні та соціальні цінності).

Традиційно головна когнітивна цінність науки - істина (обєктивний, доведений знання). У прагненні до істини учений не повинен рахуватися ні зі своїми симпатіями і антипатіями, ні з якими б то не було іншими привхідним обставинами.

Норми науки будуються навколо чотирьох основних цінностей :

- універсалізм - переконаність у тому, що вивчені наукою природні явища протікають всюди однаково і істинність наукових тверджень повинна оцінюватися незалежно від віку, статі, раси, авторитету, звань тих, хто їх формулює.;

- спільність - наукове знання повинне вільно ставати загальним надбанням;

- безкорисливість - стимулом діяльності вченого є пошук істини вільної від міркувань особистої вигоди (слави, грошової винагороди тощо);

- скептицизм організований - повага до попередників і критичне ставлення до їх результатів [32; 86].

У формуванні типу особистості вченого, його поведінкових і ментальних навичок беруть участь ціннісні орієнтації тієї чи іншої епохи.

Вчений поділяє основні цінності культури, в якій виріс, - гуманізм, повага до особистості, служіння суспільству, демократичне право кожної людини на свободу вибору, право на життя і т. д.