Методика та організація наукових досліджень

10.4. Мотивація наукової діяльності

Наукова творчість як діяльність має два аспекти:

1) операційний, в якому розглядаються питання про те, як учений знаходить нову наукову проблему, як накопичує нові факти, як категорійний склад його мислення перешкоджає розробці нової інтерпретації фактів і як проблема вирішується;

2) мотиваційний аспект, у якому розглядаються питання про те, як скеровується інтерес ученого на об’єкт дослідження, як перевивається конфлікт між новими фактами та старим категорійним складом його мислення [39].

Підвищення наукової активності залежить від ряду умов. Основне значення для наукової діяльності має інтерес до пізнання, що формується на основі усвідомленої мотивації. Мотивація, інтерес, потреба пізнання - це необхідні умови для науково-дослідної діяльності.

Мотиви - спонукачі діяльності, життя суб´єкта, що складаються під впливом умов і визначають спрямованість його активності.

Мотиви:

- внутрішні - первинні відносно до наукової роботи й формуються відповідно до потреб особистості в пізнанні й розвитку

- зовнішні - вторинні й формуються під впливом зовнішнього середовища.

Мотиваційна структура наукової діяльності (за Т. І. Левченко):

- наукові здібності;

- рівень теоретичного мислення і професіоналізму;

- певні мисленнєві вміння та навички;

- цілісність, значущість, цінність роботи;

- автономія;

- зворотний зв´язок;

- постійне самовдосконалення;

- потреби в діяльності, активності, результативності;

- зовнішня і внутрішня мотивація;

- тип інтелекту.

Мотиви науково-дослідної діяльності

1) Зовнішні мотиви науково-дослідної діяльності:

- бажання посісти певне місце в житті, стати корисним членом суспільства;

- бажання заслужити схвалення, завоювати авторитет;

- бажання бути підготовленим до майбутньої професії;

- бажання уникнути незадовільної оцінки;

- вимоги батьків, викладачів та ін.

2) Внутрішні мотиви науково-дослідної діяльності:

- інтерес до процесу навчання, до змісту навчального матеріалу, способів діяльності;

- бажання отримати більше знань;

- прагнення отримати задоволення від роботи;

- прагнення до систематизації знань;

- інтерес до сутності явищ,

- інтерес до самостійного виконання роботи,

- інтерес до подолання труднощів та ін. [53].

У процесі наукової діяльності внутрішньою спонукою є задоволення від самого процесу роботи, прагнення інтелектуального успіху, бажання вирішувати й знаходити проблеми. Внутрішньо мотивований учений захоплений дослідженнями,перебігом власних міркувань, ним рухає інтерес, азарт досліджень.

Зовнішні мотиви можуть слугувати двигуном науково-дослідної діяльності тільки за умови внутрішньої мотивації. Отже, найбільший ефект від наукової роботи може бути досягнутий за наявності внутрішньої мотивації.

Можливими мотиваторами наукової діяльності є різновиди патології в науці - конкуренція, підозрілість, заздрість, прихований плагіат. Ця ситуація визначається поняттям «амбівалентність» і характеризує подвійність і суперечливість мотивів та моделей поведінки.

Виділяють три основні аспекти мотивації наукової діяльності:

- професійний (підвищення загального рівня знань, формування кваліфікованого фахівця, підвищення рівня підготовки за напрямом дослідження);

- моральний (участь у конкурсах, конференціях як засіб відчуття необхідності й можливості самовираження та самореалізації);

- матеріальний (розробка проектів, що приносять прибуток).

Мотивація до науково-дослідної роботи припускає наявність стійких інтересів (пізнавального, професійного, особистісного, соціального), що окреслює не тільки інтерес, позитивне ставлення фахівця до дослідницької діяльності, але й відображають загальну спрямованість особистості, її пошуково-творчу, дослідницьку позицію, що зумовлює переконаність у професійній та соціальній значущості дослідницької діяльності й усвідомлення необхідності брати в ній активну участь.

Вивчення мотиваційного процесу неминуче приводить до необхідності врахування проблеми не тільки потреб але й цінностей.