Методика та організація наукових досліджень
10.3. Психологічні механізми розвитку наукового потенціалу особистості
Прийняття пріоритетної ідеї розвитку особистості як суб’єкта, який поєднує у собі духовні, інтерактивні, креативні та інтелектуальні здібності, здатного до активної участі у перетворенні власної навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності, обумовлює цілеспрямоване конструювання й реалізацію моделі культури дослідницької праці як показника сформованості та реалізації наукового потенціалу.
Головне завдання залучення особистості до науки на засадах актуалізації, розвитку наукового потенціалу - формування особистості готової та здатної, тобто компетентної, до здійснення пізнавальної діяльності у форматі науки.
Існують дві базові суперечності, що відображають такі неузгодженості:
- між усвідомленням необхідності опанування культурних знань і досвіду та неготовністю приймати цінності культурооволодіння й культуротворення як керівництво до дії;
- між рівнем сформованості дослідницької культури і вимогами, що характеризують особистість як таку, що володіє способами організації культурної дослідницької діяльності.
Розв’язання цих суперечностей буде сприяти активізації дослідницької діяльності тих, хто навчається, орієнтації їх на творчість і на культурне становлення, що на практиці забезпечить розгортання суб’єктної позиції особистості на всіх етапах розвитку наукового потенціалу.
Концептуальну основу дослідження психологічних механізмів розвитку наукового потенціалу особистості в контексті культуротворчої моделі становлять такі положення [91]:
- основою систематизації психологічних механізмів розвитку наукового потенціалу є структура наукового потенціалу особистості та рівень її функціонування;
- один психологічний механізм може включати в себе інші механізми, а сам, у свою чергу, входить до будь-якого більш загального психологічного механізму. При цьому всім психологічним механізмам притаманні особливості механізму інтеріоризації як «механізму механізмів»;
- кожен психологічний механізм включає в себе у різному співвідношенні процеси диференціації та інтеграції як базові у розвитку і становленні людини в культурі;
- психологічний механізм як система складається із підсистем, ступінь активізації яких неоднаковий і залежить від того, для виконання якої саме функції наукового потенціалу вони необхідні.
Підґрунтям для виокремлення системотвірних механізмів розвитку наукового потенціалу особистості є тримірна модель простору наукової праці: наукова діяльність, наукове спілкування і особистість вченого.
Механізмом, що запускає розвиток наукового потенціалу особистості, є зв’язок самоактуалізації із задоволеністю дослідницькою діяльністю.
Розвиток наукового потенціалу - це оптимізація творчості, мисленнєвої діяльності шляхом підвищення рефлексивної культури мислення. Наукова рефлексія як компонент творчості забезпечує переосмислення змісту свідомості її суб’єкта - ученого, самовдосконалення його особистості як творця та формування особистісної готовності до реалізацій наукового потенціалу [91].
Рефлексивна діяльність забезпечує аналіз здійснюваних досліджень, виокремлення нових засобів для побудови більш досконалих процесів науково-пошукової діяльності, сприяє оволодінню культурою наукової праці.
Механізми розвитку наукового потенціалу
За рівнем узагальнення |
За рівнем функціонування |
||
Системні |
Конкретні |
Особистісні |
Соціально-психологічні |
1) ціннісно- смислові механізми; |
1) прийняті цінності культурооволодіння дослідницької діяльності як керівництва до дії; |
1) особлива внутрішня позиція; |
1) залученість до спільної дослідницької діяльності; |
2) механізми самореалізації у підсистемах самопізнання, ідентифікації, відчуження, самоактуалізації;задоволеності; |
2) орієнтованість на культурно- дослідницький модус поведінки; |
2) розвинута творча уява |
2) готовність ефективно взаємодіяти у різних комунікативних ситуаціях і позитивно впливати на інших за умов групової роботи. |
3) рефлексивні механізми (системні, предметні і метарефлексії) |
3) оволодіння методами та засобами розвитку наукового потенціалу. |
3) узагальнення переживань |