Методика та організація наукових досліджень

10.3. Психологічні механізми розвитку наукового потенціалу особистості

Прийняття пріоритетної ідеї розвитку особистості як суб’єкта, який поєднує у собі духовні, інтерактивні, креативні та інтелектуальні здібності, здатного до активної участі у перетворенні власної навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності, обумовлює цілеспрямоване конструювання й реалізацію моделі культури дослідницької праці як показника сформованості та реалізації наукового потенціалу.

Головне завдання залучення особистості до науки на засадах актуалізації, розвитку наукового потенціалу - формування особистості готової та здатної, тобто компетентної, до здійснення пізнавальної діяльності у форматі науки.

Існують дві базові суперечності, що відображають такі неузгодженості:

- між усвідомленням необхідності опанування культурних знань і досвіду та неготовністю приймати цінності культурооволодіння й культуротворення як керівництво до дії;

- між рівнем сформованості дослідницької культури і вимогами, що характеризують особистість як таку, що володіє способами організації культурної дослідницької діяльності.

Розв’язання цих суперечностей буде сприяти активізації дослідницької діяльності тих, хто навчається, орієнтації їх на творчість і на культурне становлення, що на практиці забезпечить розгортання суб’єктної позиції особистості на всіх етапах розвитку наукового потенціалу.

Концептуальну основу дослідження психологічних механізмів розвитку наукового потенціалу особистості в контексті культуротворчої моделі становлять такі положення [91]:

- основою систематизації психологічних механізмів розвитку наукового потенціалу є структура наукового потенціалу особистості та рівень її функціонування;

- один психологічний механізм може включати в себе інші механізми, а сам, у свою чергу, входить до будь-якого більш загального психологічного механізму. При цьому всім психологічним механізмам притаманні особливості механізму інтеріоризації як «механізму механізмів»;

- кожен психологічний механізм включає в себе у різному співвідношенні процеси диференціації та інтеграції як базові у розвитку і становленні людини в культурі;

- психологічний механізм як система складається із підсистем, ступінь активізації яких неоднаковий і залежить від того, для виконання якої саме функції наукового потенціалу вони необхідні.

Підґрунтям для виокремлення системотвірних механізмів розвитку наукового потенціалу особистості є тримірна модель простору наукової праці: наукова діяльність, наукове спілкування і особистість вченого.

Механізмом, що запускає розвиток наукового потенціалу особистості, є зв’язок самоактуалізації із задоволеністю дослідницькою діяльністю.

Розвиток наукового потенціалу - це оптимізація творчості, мисленнєвої діяльності шляхом підвищення рефлексивної культури мислення. Наукова рефлексія як компонент творчості забезпечує переосмислення змісту свідомості її суб’єкта - ученого, самовдосконалення його особистості як творця та формування особистісної готовності до реалізацій наукового потенціалу [91].

Рефлексивна діяльність забезпечує аналіз здійснюваних досліджень, виокремлення нових засобів для побудови більш досконалих процесів науково-пошукової діяльності, сприяє оволодінню культурою наукової праці.

Механізми розвитку наукового потенціалу

За рівнем узагальнення

За рівнем функціонування

Системні

Конкретні

Особистісні

Соціально-психологічні

1) ціннісно-

смислові

механізми;

1) прийняті цінності культурооволодіння дослідницької діяльності як керівництва до дії;

1) особлива

внутрішня

позиція;

1) залученість до спільної дослідницької діяльності;

2) механізми самореалізації у підсистемах самопізнання, ідентифікації, відчуження, самоактуалізації;задоволеності;

2) орієнтованість на культурно- дослідницький модус поведінки;

2) розвинута творча уява

2) готовність ефективно взаємодіяти у різних комунікативних ситуаціях і позитивно впливати на інших за умов групової роботи.

3) рефлексивні механізми (системні, предметні і метарефлексії)

3) оволодіння методами та засобами розвитку наукового потенціалу.

3) узагальнення переживань