Методика та організація наукових досліджень
8.2. Принципи створення та роботи наукового колективу
Принцип |
Сутність принципу |
Принцип гетерогенності |
Склад наукового колективу має бути різнорідним і формуватися з людей, здатних розв’язувати різні типи проблем (фундаментальних, організаційно- управлінських, пошукових, прикладних,), взаємно доповнюючи один одного |
Принцип комплексності |
До наукового колективу мають бути залучені не тільки профільні фахівці, Для вивчення будь-яких об’єктів необхідною є інтеграція різних наукових напрямів і застосування методів багатьох наук. |
Принцип сумісності |
Необхідно, щоб за своїми фізіологічними, психологічними, моральними та інтелектуальними показниками люди були здатні, незважаючи на всі свої індивідуальні відмінності, до плідної спільної творчої праці. |
Принцип відповідності |
Відповідність формальної структури наукового колективу фактичному стану субординації його членів |
Принцип перманентності |
Безперервна зміна складу наукового колективу, адже колектив формується, існує, змінюється за своїм складом, у зв’язку зі зміною напрямів дослідження, а можливо, й повністю розформовується залежно від потреб науки. |
Принцип «команди» (стабільності) |
Окремі дослідники можуть приходити в команду (науковий колектив) ззовні й виходити з неї, але традиції, «дух команди», її специфічний творчий почерк розв’язання наукових проблем повинні залишатися за будь-яких обставин. |
Принцип оптимальності кількісного і якісного складу |
Відповідно до сучасних даних, оптимальна кількість первинного наукового колективу не повинна перевищувати 20 осіб. |
Керівники наукових та науково-педагогічних колективів повинні створювати та підтримувати клімат довіри та взаємної поваги, формувати відкриту і прозору систему діяльності, бути доступними, з розумінням ставитися до всіх, на кого впливає і кого стосується їх діяльність.
Науковий колектив згуртований дослідницькою програмою, реалізація якої забезпечується складною функціонально-рольовою структурою. У ній виділяються такі ролі: 1) науково-когнітивні («генератор», критик, ерудит та ін.); 2) науково-управлінські (керівник, лідер, виконавці тощо); 3) науково- допоміжні (інженер, технік, лаборант та ін.).
Принципи роботи наукового колективу
Успіх у діяльності наукового колективу багато в чому визначається дотриманням таких принципів організації роботи:
Принцип |
Сутність |
Принцип інформованості про сутність проблеми |
Процес дослідження буде сприйматися членами наукового колективу позитивно і з ентузіазмом, якщо кожен член колективу буде поінформований про результати які можуть бути досягнуті при вирішенні наукової проблеми. |
Принцип тотальності |
Всі, хто працює над проблемою повинні бути заздалегідь поінформовані про можливі проблеми і залучені до її вирішення. |
Принцип ініціативи знизу |
Інформація про завдання дослідження має стати частиною свідомості виконавців як корисна справа для наукового колективу |
Принцип превентивної оцінки роботи |
Необхідним є відповідне інформування співробітників з метою для виключення ототожнення тимчасових труднощів з наслідками прийняття тих чи інших рішень. |
Принцип перманентної інформації |
Керівник має систематично інформувати науковий колектив про стан виконання завдання, досягнуті успіхи чи невдачі. |
Принцип безперервної |
Завершення одного завдання повинно збігатися з |
діяльності |
початком нового. |
Принцип індивідуальної |
Врахування особистісних ціннісних орієнтацій |
компетенції |
працівників, їх потреб, і інтересів. |
Принцип урахування |
Враховуючи індивідуальні особливості |
особливостей |
ставлення до нововведень, можна |
сприйняття інновацій |
цілеспрямовано впливати на наукових |
різними людьми. |
працівників, формуючи їх поведінку. |
Принцип наукової |
Ідеї, висунуті будь-яким співробітником |
рівності |
колективу, повинні оцінюватися не за статусом джерела, а за змістом самої ідеї. |
Принцип забезпечення |
Кожний має право на свою думку, свій підхід до |
права на індивідуальну |
розв’язання завдань, поставлених перед |
творчість кожного його |
колективом. |
члена |
|
Принцип забезпечення |
Помилятися може будь-хто з членів колективу. |
«права на помилку» |
|
Принцип забезпечення |
Він означає, що будь-яка ідея в процесі |
права на критику |
конструктивної критики може бути спростована, якщо вона хибна, або вдосконалена, якщо вона правильна. |
Принципи |
Забезпечують оптимальне творче рішення будь- |
«мінімального |
яких проблем. Сутність першого з них у тому, |
контролю» і |
щоб не заважати вільному розвитку думок |
«максимального |
кожного науковця, а сутність другого, щоб |
контролю» |
забезпечити максимальний контроль за кінцевою продукцією, результатами досліджень. |
Принцип стимулювання |
Сутність його полягає у використанні всього |
наукової творчості |
діапазону моральних і матеріальних стимулів, заохочуючи науковців до творчості. |
Серед особливостей роботи наукового колективу, які впливають на ефективність виділяють:
1) імовірний характер результатів, що вимагає організованості, терпимості, вольових якостей;
2) унікальність, яка обмежує використання типових методик і рішень;
3) складність та комплексність, що підвищують вимоги до кооперації;
4) масштабність і трудомісткість, які засновуються на вивченні значної кількості об’єктів й експериментальної перевірки отриманих результатів.
Умови ефективної роботи наукового колективу:
- згуртованість;
- сумісність співробітників;
- психологічний клімат;
- колективна думка й колективізм у роботі;
- традиції і творчий потенціал.
Оптимальний науковий колектив:
- поєднує в собі різні соціологічні групи: старих і молодих, з великим науковим стажем роботи та початківців, генераторів ідей та виконавців;
- мистецтво управління (за А. Йоффе) зводиться до трьох принципів - простота, демократичність, принциповість;
- індивідуальний підхід до людей.
Основні права та обов’язки керівника наукової установи:
- вирішення питань діяльності наукової установи відповідно до статутних завдань;
- представлення наукової установи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;
- відповідальність за результати діяльності наукової установи перед власником або уповноваженим ним органом;
- видання наказів і розпоряджень у межах своєї компетенції;
- визначення функціональних обов’язків працівників;
- призначення частини складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи, яка є колегіальним дорадчим органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи;
- здійснення інших повноважень, передбачених статутом (положенням) наукової установи.
- щорічне звітування перед колективом наукових працівників про свою діяльність [86].