Методика та організація наукових досліджень

8.2. Принципи створення та роботи наукового колективу

Таблиця 8.1. Основні принципи створення наукового колективу [86, с. 395]

Принцип	Сутність принципу
Принцип гетерогенності	Склад наукового колективу має бути різнорідним і формуватися з людей, здатних розв’язувати різні типи проблем (фундаментальних, організаційно- управлінських, пошукових, прикладних,), взаємно доповнюючи один одного
Принцип комплексності	До наукового колективу мають бути залучені не тільки профільні фахівці, Для вивчення будь-яких об’єктів необхідною є інтеграція різних наукових напрямів і застосування методів багатьох наук.
Принцип сумісності	Необхідно, щоб за своїми фізіологічними, психологічними, моральними та інтелектуальними показниками люди були здатні, незважаючи на всі свої індивідуальні відмінності, до плідної спільної творчої праці.
Принцип відповідності	Відповідність формальної структури наукового колективу фактичному стану субординації його членів
Принцип перманентності	Безперервна зміна складу наукового колективу, адже колектив формується, існує, змінюється за своїм складом, у зв’язку зі зміною напрямів дослідження, а можливо, й повністю розформовується залежно від потреб науки.
Принцип «команди» (стабільності)	Окремі дослідники можуть приходити в команду (науковий колектив) ззовні й виходити з неї, але традиції, «дух команди», її специфічний творчий почерк розв’язання наукових проблем повинні залишатися за будь-яких обставин.
Принцип оптимальності кількісного і якісного складу	Відповідно до сучасних даних, оптимальна кількість первинного наукового колективу не повинна перевищувати 20 осіб.

Керівники наукових та науково-педагогічних колективів повинні створювати та підтримувати клімат довіри та взаємної поваги, формувати відкриту і прозору систему діяльності, бути доступними, з розумінням ставитися до всіх, на кого впливає і кого стосується їх діяльність.

Науковий колектив згуртований дослідницькою програмою, реалізація якої забезпечується складною функціонально-рольовою структурою. У ній виділяються такі ролі: 1) науково-когнітивні («генератор», критик, ерудит та ін.); 2) науково-управлінські (керівник, лідер, виконавці тощо); 3) науково- допоміжні (інженер, технік, лаборант та ін.).

Принципи роботи наукового колективу

Успіх у діяльності наукового колективу багато в чому визначається дотриманням таких принципів організації роботи:

Принцип	Сутність
Принцип інформованості про сутність проблеми	Процес дослідження буде сприйматися членами наукового колективу позитивно і з ентузіазмом, якщо кожен член колективу буде поінформований про результати які можуть бути досягнуті при вирішенні наукової проблеми.
Принцип тотальності	Всі, хто працює над проблемою повинні бути заздалегідь поінформовані про можливі проблеми і залучені до її вирішення.
Принцип ініціативи знизу	Інформація про завдання дослідження має стати частиною свідомості виконавців як корисна справа для наукового колективу
Принцип превентивної оцінки роботи	Необхідним є відповідне інформування співробітників з метою для виключення ототожнення тимчасових труднощів з наслідками прийняття тих чи інших рішень.
Принцип перманентної інформації	Керівник має систематично інформувати науковий колектив про стан виконання завдання, досягнуті успіхи чи невдачі.

Принцип безперервної	Завершення одного завдання повинно збігатися з
діяльності	початком нового.
Принцип індивідуальної	Врахування особистісних ціннісних орієнтацій
компетенції	працівників, їх потреб, і інтересів.
Принцип урахування	Враховуючи індивідуальні особливості
особливостей	ставлення до нововведень, можна
сприйняття інновацій	цілеспрямовано впливати на наукових
різними людьми.	працівників, формуючи їх поведінку.
Принцип наукової	Ідеї, висунуті будь-яким співробітником
рівності	колективу, повинні оцінюватися не за статусом джерела, а за змістом самої ідеї.
Принцип забезпечення	Кожний має право на свою думку, свій підхід до
права на індивідуальну	розв’язання завдань, поставлених перед
творчість кожного його	колективом.
члена
Принцип забезпечення	Помилятися може будь-хто з членів колективу.
«права на помилку»
Принцип забезпечення	Він означає, що будь-яка ідея в процесі
права на критику	конструктивної критики може бути спростована, якщо вона хибна, або вдосконалена, якщо вона правильна.
Принципи	Забезпечують оптимальне творче рішення будь-
«мінімального	яких проблем. Сутність першого з них у тому,
контролю» і	щоб не заважати вільному розвитку думок
«максимального	кожного науковця, а сутність другого, щоб
контролю»	забезпечити максимальний контроль за кінцевою продукцією, результатами досліджень.
Принцип стимулювання	Сутність його полягає у використанні всього
наукової творчості	діапазону моральних і матеріальних стимулів, заохочуючи науковців до творчості.

Серед особливостей роботи наукового колективу, які впливають на ефективність виділяють:

1) імовірний характер результатів, що вимагає організованості, терпимості, вольових якостей;

2) унікальність, яка обмежує використання типових методик і рішень;

3) складність та комплексність, що підвищують вимоги до кооперації;

4) масштабність і трудомісткість, які засновуються на вивченні значної кількості об’єктів й експериментальної перевірки отриманих результатів.

Умови ефективної роботи наукового колективу:

- згуртованість;

- сумісність співробітників;

- психологічний клімат;

- колективна думка й колективізм у роботі;

- традиції і творчий потенціал.

Оптимальний науковий колектив:

- поєднує в собі різні соціологічні групи: старих і молодих, з великим науковим стажем роботи та початківців, генераторів ідей та виконавців;

- мистецтво управління (за А. Йоффе) зводиться до трьох принципів - простота, демократичність, принциповість;

- індивідуальний підхід до людей.

Основні права та обов’язки керівника наукової установи:

- вирішення питань діяльності наукової установи відповідно до статутних завдань;

- представлення наукової установи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

- відповідальність за результати діяльності наукової установи перед власником або уповноваженим ним органом;

- видання наказів і розпоряджень у межах своєї компетенції;

- визначення функціональних обов’язків працівників;

- призначення частини складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи, яка є колегіальним дорадчим органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи;

- здійснення інших повноважень, передбачених статутом (положенням) наукової установи.

- щорічне звітування перед колективом наукових працівників про свою діяльність [86].