Методика та організація наукових досліджень

5.3. Управління знаннями. Інтелектуальний капітал

Розвиток суспільства визначається його «інтелектуальним капіталом» («сумою того, що суспільство знає»).

Накопичення наукових знань є складною, динамічною системою, що саморозвивається; це є «рух енергії знань».

Наведемо відмінностями інтелектуального капіталу як живої системи:

- інтелектуальний капітал напрацьовується в процесі росту і дозрівання кожного члена суспільства в окремо, «зрозуміти його можна тільки в термінах процесів». Отже, інтелектуальному капіталу властива динамічна природа;

- структура інтелектуального капіталу визначається процесом розвитку, в той час, як системи, пов´язані з функціонуванням неживих об´єктів, визначаються організаційною структурою;

- інтелектуальному капіталу, як живій системі, повинен бути притаманний високий ступінь внутрішньої гнучкості і пластичності;

- поведінка системи інтелектуального капіталу визначається циклічними патернами інформаційних потоків, відомих як зворотний зв´язок, так як попереднє покоління суспільства виховує свою зміну - майбутнє покоління, яке буде відтворювати і розвивати інтелектуальний капітал країни;

- інтелектуальний капітал - це система, що самоорганізується, тому порядок і функції її структури встановлюються нею самою. В рамках самоорганізації інтелектуальному капіталу властиво самовідновлення - здатність постійно оновлювати і переробляти свої компоненти, разом з цим підтримуючи цілісність всієї структури - інтелектуального капіталу;

- як живий системі інтелектуальному капіталу властива самотрансцендентність - здатність досягати творчості, виходячи за фізичні і ментальні обмеження в процесі навчання, розвитку та еволюції;

- інтелектуальний капітал - відкрита система; щоб зберігати баланс, вона повинна підтримувати безперервний обмін енергією і матерією зі своїм оточенням. Це різноманітний обмін продуктами виробництва інтелектуального капіталу з іншими країнами, взаємопроникнення наукових технологій ведення господарства і т.п.;

- процес повного оновлення інтелектуального капіталу, як живої системи, виражається в зміні одного технологічного укладу іншим;

- як жива система інтелектуальний капітал здатний до адаптації: як тільки новий технологічний уклад входить в силу, інтелектуальний капітал держави починає працювати на його зміцнення і розвиток; отже, розвиток інтелектуальний капітал є рушійною силою зміни одного технологічного укладу іншим - на етапі становлення і розвитку укладу інтелектуальний капітал працює на його зміцнення, сам при цьому оновлюючись і відтворюючись; коли відбувається певне накопичення інтелектуального капіталу, його якісна трансформація завершується новим технологічним укладом.

Носієм інтелектуального капіталу є людина, соціум - живі системи, тому інтелектуальний капітал безпосередньо залежить від людей, суспільства і сам є живою системою. Система наукових знань ВНЗ (СНЗВ) і процес засвоєння студентами знань (ПЗЗ) - підсистеми процесу накопичення інтелектуального капіталу, самі вони також є живими системами, так як безпосередньо пов´язані з розумовою діяльністю людей [10].

Процес сприйняття знань є складовою системного наукового мислення, його підсистемою. Властивості частин системи - не внутрішньо притаманні їм властивості: вони можуть бути зрозумілі тільки в контексті більшого цілого; процес сприйняття і засвоєння знань проглядається через процес системного мислення в цілому.

Отже, процес сприйняття і засвоєння знань також є відкритою системою, так-як використовує потік знань (викладач - студент, першоджерела - студент і т.д.). На думку Берталанфі, рівновага відкритих систем характеризується безперервним потоком і зміною (плинною рівновагою).

Синергетичний ефект накопичення наукових знань виражається в особистісному зростанні, збільшенні творчого потенціалу майбутніх фахівців, тобто в накопиченні інтелектуального капіталу ВНЗ.