Основними класифікаційними ознаками моделей є [37]:

  • акценти дослідження системи; властивості областей зміни параметрів та змінних; спосіб опису невизначеності; урахування інерційності;
  • спосіб задавання відношень між параметрами та змінними; призначення;
  • форма представлення властивостей системи.

За ступенем визначеності:

  • детерміновані моделі, для яких характерним є те, що при певних значеннях вхідних параметрів на виході можна отримати лише один результат;
  • стохастичні моделі, в яких змінні, параметри та умови функціонування, стан системи є випадковими величинами та пов’язані стохастичними залежностями;
  • невизначені моделі, в яких розподіл ймовірностей певних параметрів може або взагалі не існувати, або ж бути невідомим.

За закономірностями зміни своїх параметрів:

- дискретні, для яких характерно, що множини припустимих значень вхідних і вихідних параметрів є дискретними;

- неперервні, у яких всі змінні та параметри - неперервні.

- дискретно-неперервні.

За фактором часу:

- статичні - всі параметри та залежності співвіднесено до одного моменту часу, тобто в явному вигляді відсутня залежність від часу;

- динамічні - значення параметрів явно залежать від часу.

Залежно від засобів описування та оцінки .

- дескриптивні - не використовуються визначені критерії ефективності функціонування системи, тому з їх допомогою лише описується, аналізується її поведінка;

- нормативні - характеризують норму функціонування системи і використовуються в процесі прийняття управлінських рішень, при проектуванні систем.

За природою моделі:

- предметні (природні та штучні);

- знакові (мовні (вербальні) та математичні (аналітичні та імітаційні)).

За способом задавання відношень між параметрами та змінними:

- лінійні - описують прості системи;

- нелінійні - володіють властивістю синергізму.

Для вивчення внутрішньої структури системи використовують:

- моделі складу - відображають, з яких елементів і підсистем складається система;

- моделі структури - відображають відношення між елементами та зв’язки між ними.

Для прогнозування використовуються так звані прогностичні моделі, що дають змогу передбачити поведінку системи в майбутньому на основі інформації про її ретроспективу.

За способом відображення реальних явищ, які відбуваються в об´єкті, моделювання поділяється на:

- фізичне, що тільки зберігає фізичну природу явища;

- математичне, основою якого є відповідність рівнянь, які описують процеси моделі, реаліям досліджуваного явища;

- геометричне, за якого відображаються тільки зовнішні форми.

При дослідженні економічних, соціальних, адміністративних систем найчастіше застосовують методи математичного, структурного, ситуаційного, інформаційного та імітаційного моделювання.

Математичне моделювання дає змогу отримати характеристики реального об’єкта чи системи. Математична модель системи містить, як правило, опис множини можливих станів системи та закон переходу з одного стану в інший. Математичне моделювання охоплює імітаційне, інформаційне, структурне, ситуаційне тощо.

Імітаційне моделювання дає змогу відтворити процес функціонування системи у часі. При цьому імітуються основні явища, що утворюють процес.

Інформаційне (кібернетичне) моделювання використовують для побудови моделей, для яких відсутні безпосередні аналоги фізичних процесів.

Структурне моделювання базується на специфічних особливостях структур певного вигляду.

Ситуаційне моделювання базується на модельній теорії мислення, в рамках якої можна описати основні механізми регулювання процесів прийняття рішень. В основі модельної теорії мислення є формування у свідомості та підсвідомості людини інформаційної моделі об’єкта чи зовнішнього світу.