Інтелектуальна власність

8.3 Операції з нематеріальними активами в системі бухгалтерського обліку з урахуванням національних стандартів

Перейшовши в розряд нематеріального активу, об´єкт інтелектуальної власності здобуває якості товару: його можна продати, подарувати, передати під заставу для одержання кредиту, внести в статутний фонд, тощо.

Згідно до діючого законодавства, існують наступні можливі шляхи надходження нематеріальних активів на баланс підприємства:

  • внесок у статутний капітал засновниками;
  • самостійна розробка (у тому числі й із залученням сторонніх виконавців);
  • придбання в третіх осіб за гроші або обмін на інші схожі об´єкти (різниця в ціні не більше 10 % і подібне призначення);
  • безоплатна передача юридичними або фізичними особами (за договорами дарування або іншими, що не передбачають грошової або іншої компенсації за передані об´єкти).

Необхідно зазначити, що придбані або отримані об’єкти інтелектуальної власності відображаються на балансі підприємства у вигляді нематеріального активу лише у випадку існування ймовірності одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з їх використанням, а також коли їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо ж нематеріальний актив було отримано в результаті власної розробки, то його відображають на балансі за умови, що підприємство має:

  • намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
  • можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
  • інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробленням нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Одиницею обліку нематеріальних активів є окремий інвентарний номер, що відповідає певним ознакам визначення об´єкта бухгалтерського обліку й фінансової діяльності. Інвентарним об´єктом є також предмет ліцензії, куплений за ліцензійним договором, на передачу прав використання нематеріальних активів, оцінений у грошовій формі.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

  • витрати на дослідження;
  • витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
  • витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
  • витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
  • витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Амортизація нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і дозволяє нагромаджувати засоби для подальшого відновлення інших нематеріальних активів.

При визначенні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів слід враховувати:

  • строки корисного використання подібних активів;
  • моральний знос, що передбачається;
  • правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;
  • очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;
  • залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Ліквідаційна вартість нематеріальних активів у більшості випадків прирівнюється до нуля.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його повною вартістю як майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, що домінує позиції на ринку, нових технологій і т.д.

У якості гудвіла можуть розглядатися:

  • інфраструктура клієнтів або постачальників - напрацьовані зв´язки із клієнтами, постачальниками, інші ділові зв´язки;
  • престиж фірми - підприємство має репутацію надійного й сумлінного партнера;
  • пізнаване ім´я або торговельна марка й т.д.

Вартість гудвіла не підлягає амортизації.

На даний момент традиційні методи оцінок і вимірів, що базуються на принципах бухгалтерського обліку, багато в чому перестали бути адекватними умовам сьогоднішнього дня. Реальний стан справ вимагає нових підходів і відповідних методів виміру економічних факторів. Старі методи економічної оцінки вступають у протиріччя із сучасною практикою. Наприклад, як викладено вище, традиційна бухгалтерська практика трактує торговельну марку як нематеріальний актив, що за аналогією з матеріальним активом у процесі свого використання втрачає свою вартість і переносить частинами свою вартість на вироблений продукт. У зв´язку із цим нематеріальні активи враховуються за тими самими правилам, що й матеріальні, до них застосовуються норми амортизації й відбувається їх списання. У той же час торговельна марка або бренд у процесі їхньої експлуатації не тільки не втрачають своєї вартості, але навпаки, часто нарощують свою вартість. До того ж нерідко такі елементи інтелектуального капіталу, як патенти, ліцензії й ін., враховуються в бухгалтерських документах не відповідно до їхньої реальної вартості, а лише відповідно до витрат на їхню реєстрацію.

Не відповідає реальному положенню справ і облік затрат на інвестиції й поточні витрати. Так, наприклад, витрати на тренінги, на навчання персоналу, на рекламну кампанію найчастіше інтерпретуються як поточні витрати, у той час як вони все більшою мірою мають характер довгострокових інвестицій.

Багато елементів сукупного капіталу організацій взагалі не знаходять відбиття в бухгалтерських балансах, у тому числі такі складові, як зв´язки зі споживачами, кваліфікація персоналу, бази знань, мережні форми роботи та ін.