Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Призначення покарання неповнолітнім

Призначаючи покарання неповнолітньому, суд має прийняти до уваги більш широке коло обставин, ніж при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття, а саме, врахувати загальні засади призначення покарання, вказані у ст.65 КК, обставини, які пом’якшують та які обтяжують покарання (статті66–67 КК), особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені статтями 98–102 КК, а також положення, сформульовані у ч.1 ст.103 КК,– умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітнього.

Обставини, специфічні для призначення покарання неповнолітньому, можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженого. Сприятливі обставини – це ті, які дають підстави для:

а) застосування щодо неповнолітнього передбаченого законом виду звільнення від покарання чи його відбування;

б) призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; в)призначення покарання, ближчого до мінімально можливого за законом.

Несприятливі обставини – навпаки, обтяжують становище неповнолітнього засудженого, за наявності яких:

а) унеможливлюється звільнення від покарання чи його відбування; б) не застосовується призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом;

в)призначається додаткове покарання;

г) призначається покарання максимально суворе чи близьке до нього. Перелік обставин, специфічних для призначення покарання неповнолітньому, в КК є вичерпний. Вони стосуються або особи засудженого, або ж об’єктивних умов його існування як до, так і після вчинення злочину.

При призначенні покарання неповнолітньому належить враховувати, зокрема умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього серед яких:

– сімейні обставини: наявність чи відсутність батьків, або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про дитину та позитивний або негативний (з суспільної точки зору) вплив, який вони справляють на неповнолітнього;

– матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього;

– відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів, вихователів;

– морально-психологічний клімат у колективі, членом якого є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення;

– спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та вплив, який справляється ними на засуджуваного, наявність матеріальної чи іншої залежності від дорослих;

– рівень фізичного, інтелектуального розвитку, здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене;

– попередню поведінку неповнолітнього, насамперед, його реакцію на застосування дисциплінарних заходів, раніше застосоване звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;

– поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема, ставлення до потерпілого, поведінку в ході досудового слідства ісудового розгляду справи;

– наявність у неповнолітнього морального обов’язку піклуватися про інших членів сім’ї та його ставлення до цього обов’язку;

– ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами, та його ставлення до призначених їм правових заходів впливу.

Усі обставини, які впливають на призначення покарання неповнолітньому, повинні враховуватися в сукупності. Тобто, сам факт вчинення злочину особою, яка не досягла 18-річного віку, ще не є підставою для обов’язкового пом’якшення становища такої особи. Водночас, за наявності передбачених законом умов, суд зобов’язаний обговорити й визначити можливість застосування щодо неповнолітнього пільг, на які може претендувати така особа.

Призначаючи неповнолітньому покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків, суд повинен, насамперед, керуватися положеннями ст.70 та ст.71 КК. При цьому слід враховувати особливості призначення неповнолітнім окремих видів покарання, а також те, що відповідно до ч.2 ст.103 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.