Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

В процесі виконання примусових заходів медичного характеру виникає необхідність їх продовження, зміни та припинення. Ці питання, відповідно до ч. 1 ст. 95 КК, вирішуються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.

Встановлення судової процедури продовження застосування примусового заходу медичного характеру збільшує відповідальність медичних працівників і є додаткової гарантією захисту прав і законних інтересів хворих осіб.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців (ч. 2 ст. 95, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Зміна примусових заходів медичного характеру полягає в зміни виду лікування. Зміна примусового лікування здійснюється у відповідності з переходом від найбільш суворого виду примусових заходів медичного характеру до найменш суворого (в разі зменшення суспільної небезпечності хворого) або навпаки. Таким чином, в залежності від зменшення або збільшення суспільної небезпечності хворого, примусове лікування може мати пряму або зворотну послідовність. Пряма послідовність передбачає пом’якшення режиму примусового лікування (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом), зворотна – в його посиленні.

Крім того, ст. 95 КК зазначає, що зміна примусового заходу медичного характеру може полягати не лише в його пом’якшенні у зв’язку з поліпшенням психічного стану особи, а й у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Підставою для припинення застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно до ч. 3 ст. 95 КК є така зміна психічного стану особи на краще, за якою зникає необхідність у застосуванні такого заходу. Показниками припинення примусових заходів є, в першу чергу, одужання особи. В цьому разі суд може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.

Одночасно зі скасуванням (припиненням) примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, а потім одужала, суд має вирішити питання про відновлення кримінальної справи. При цьому у випадках закінчення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, скасування кримінального закону, наявності акта амністії, помилування та інших передбачених законом підстав кримінальна справа підлягає закриттю за згодою особи, щодо якої вона розглядається (коли така згода необхідна). За відсутності таких підстав кримінальну справу щодо особи, психічна хвороба якої була встановлена судом при розгляді справи з обвинувальним висновком і яка в подальшому одужала, необхідно надіслати за підсудністю суду першої інстанції для розгляду по суті, а в усіх інших випадках – прокуророві для проведення досудового слідства.

Як вже зазначалось раніше, у разі постановлення обвинувального вироку щодо особи, яка одужала, строк застосування до неї примусових заходів медичного характеру виходячи з положень ст. 84 КК необхідно зараховувати до строку покарання у такому співвідношенні: один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі (п. 22 Постанови).