Кримінальне право України. Загальна частина

§ 1. Поняття, ознаки та правові наслідки судимості у кримінальному праві України

Кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість.

Судимість є невід’ємною частиною кримінальної відповідальності, саме тому їй і присвячено окремий розділ Кримінального Кодексу України.

Судимість – це особливе правове становище особи, яке виникає внаслідок засудження її за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, і тягне певні несприятливі для засудженого кримінально-правові та загально-правові наслідки.

Як загальне можна сказати, що судимість – це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість.

Із вищевказаного можна визначити такі ознаки судимості:

1) вона є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;

2) має чітко визначені часові рамки, встановлені КК України;

3) вона має індивідуальний характер, оскільки пов´язана лише з конкретним суб’єктом злочину;

4) полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

5) умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК України. Загально-правові наслідки судимості регламентуються іншими нормативно-правовими актами.

6) погашається або знімається через визначений у КК України строк та в установленому законом порядку.

Судимість можна розглядати у двох значеннях: як кримінально-правовий інститут і як кримінально-правове явище. Судимість як кримінально-правове явище властива особі, яка вчинила діяння, що містить склад злочину, передбачений КК України, і вирок щодо якої набрав законної сили. Судимість, як кримінально-правовий інститут – це сукупність норм КК України, які регламентують порядок виникнення, існування і припинення судимості.

Судимість пов’язана із вчиненням конкретного злочину і засудженням за нього, тобто правовою підставою судимості особи є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

Наслідки судимості можна розділити на кримінально-правові та загально-правові.

Кримінально-правові наслідки судимості:

1) вона може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину. (наприклад, ч. 3 ст. 296 КК України);

2) враховується при визнанні рецидиву злочинів (ст. 34 КК);

3) є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зміною обстановки (ст. 48 КК);

4) враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 КК);

5) враховується при виборі окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62 КК), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 КК);

6) як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК), а також при звільненні від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК);

7) виступає як обставина, яка обтяжує покарання при призначенні покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК);

8) враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута – при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п. 4 ч. 3 ст. 81), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 3 ч. 4 ст. 82).

Таким чином, кримінально-правові наслідки судимості полягають у тому, що вона враховується при вирішенні цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням.

Загально-правові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість, а саме:

1) заборона обіймати певні посади (особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом Вищої ради юстиції, працівником органів внутрішніх справ. Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад: Голови та члена Центральної виборчої комісії, працівника Управління державної служби охорони, народного депутата України. Певні посади можуть обіймати особи, в яких відсутня судимість за певні злочини: посади в державному апараті не можуть обіймати особи, які мають судимість, несумісну із зайняттям посади, працівником державної податкової служби не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів);

2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності (особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об´єднаннях) керівні посади і посади, пов´язані з матеріальною відповідальністю);

3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин);

4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України і обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину);

5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

6) обмеження, пов´язані із застосуванням адміністративного нагляду;

7) позбавлення права на отримання певних пільг (у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством);

8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується зокрема до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів);

9) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).

Згідно з ч. ч. 3 і 4 ст. 88 визнаються такими, що не мають судимості, особи, які:

1) звільнені судом від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК); у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК), а також особи звільнені судом від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК);

2) звільнені від покарання, яким покарання судом призначається, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання (ст.ст. 80, 86 КК);

3) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких усунута законом;

4) реабілітовані.

У ст. 88 наведено винятковий перелік підстав, відповідно до яких визнаються такими, що не мають судимості, особи, яким призначене покарання вироком, що набрав законної сили. Судимість є обов’язковим наслідком засудження, який триває до її погашення або зняття з підстав, визначених у ст.ст. 89-91 КК України.