Кримінальне право України. Загальна частина

§ 7. Правила складання покарань і заліку терміну попереднього ув’язнення

При призначенні за окремі злочини, утворюючих сукупність злочинів або сукупність вироків, різних видів покарання виникає питання, як застосувати принцип складання цих покарань. Так, за один злочин особа була засуджена до позбавлення волі, а за інше до виправних робіт, або за одне з них – до обмеження волі, а за інше, наприклад, – до арешту і так далі Ч. 1 ст. 72 КК у такому разі встановлює жорстке правило: при складанні покарань за сукупністю злочинів і сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид. Причому закон формулює і співвідношення окремих видів покарань, визначає «шкалу» їх еквівалентів.

Одному дню позбавлення волі відповідає: один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; два дні обмеження волі; три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт; вісім годин громадських робіт.

Одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: два дні обмеження волі; три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

Одному дню обмеження волі відповідають: три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

Одному дню обмеження волі або арешту відповідають: вісім годин громадських робіт.

Так, якщо особа засуджена за один із злочинів до позбавлення волі до трьох років, а за інше до виправних робіт на один рік, то суд зобов’язаний перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбавлення волі), керуючись відміченою вище шкалою в співвідношенні 1:3. У нашому випадку один рік виправних робіт дорівнює чотирьом місяцям позбавлення волі. Тому суд приєднує чотири місяці до трьох років, призначених за інший злочин, і за сукупністю визначає покарання в три роки і чотири місяці позбавлення волі.

Виникає питання про призначення покарання за сукупністю вироків, якщо особа засуджена за кожним вироком до службових обмежень для військовослужбовців або до виправних робіт, але з різними відсотками відрахувань із заробітку (грошового утримання). Розміри відрахувань із заробітку складанню не підлягають. У цих випадках, призначивши покарання, наприклад, за останнім вироком, у виді виправних робіт з відрахуванням із заробітку певного відсотка в доход держави, суд повністю або частково приєднує до призначеного покарання за останнім вироком невідбуту частину терміну службових обмежень, призначених за попереднім вироком, залишаючи на цей термін розмір відрахувань, який був визначений для цього виду покарання (ч. 2 ст. 72 КК).

Проте можливі ситуації, коли різновидні основні покарання, призначені за окремі злочини, не співвідносяться між собою ні в якому еквіваленті. Досить уявити собі випадок, коли за один із злочинів як основне покарання призначене позбавлення права обіймати певні посади строком на три роки, а за інше – позбавлення волі на термін два роки, або випадок, коли за один із злочинів призначений штраф, а за інше – позбавлення волі. Звичайно, застосування в цих випадках принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим можливо, але воно приведе до того, що каральний вплив і особливо можливості спеціального попередження поглинених покарань (позбавлення права обіймати певні посади або штрафу) не будуть використані, в той же час їх складання в результаті їх повної нееквівалентності неможливе. Отже, вони складанню не підлягають і виконуються самостійно, тобто з моменту вступу вироку до законної сили, і одне покарання (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) і друге покарання (наприклад, позбавлення волі) виконуються одночасно.

Саме про це йде мова в ч. 3 ст. 72 КК: «Основні покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно». Різні види додаткових покарань, як про це вже мовилося, у всіх випадках виконуються самостійно. Таким чином КК закріплює ще один (окрім принципів поглинання і складання) принцип призначення покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків – принцип самостійного призначення і виконання покарання. Внаслідок того, що він стосується лише двох покарань різних видів, принцип цей, що конкретизує принцип складання, є відносно його підлеглим.

Нарешті, слід мати на увазі, що практично дуже часто особа до моменту призначення покарання, у тому числі і за сукупністю злочинів і вироків, знаходилося в місцях попереднього ув’язнення. В цьому випадку ч. 5 ст. 72 КК указує суду при засудженні особи до позбавлення волі зараховувати попереднє ув’язнення в строк покарання з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань – згідно шкалі еквівалентів покарань, відмічених вище і передбачених ч. 1 ст. 72 КК. Якщо ж особа засуджується до інших видів покарання, в цій шкалі не відмічених (наприклад, до штрафу або до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від відбування покарання.

Література:

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Юрид. лит., 1958.
Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. − М.: Юрид. лит., 1961.
Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие. – Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978.
Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. Под ред. Г.А. Кригера. – Кишинев: Штиинца, 1980.
Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980.
Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. Пособие. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984.
Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников. – Иркутск: Изд-во Иркут.ун-та, 1986.
Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988.
Тютюгин В.И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам: Конспект лекции. − Х., 1992.
Уголовное наказание: (моногр. исслед). – К.; Донецк, 1997.

Контрольні питання:

Загальні засади призначення покарання.
Назвіть обставини, які пом’якшують покарання.
Назвіть обставини, які обтяжують покарання.
Призначення покарання за незакінчений злочин.
Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті.
Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Максимальне покарання за сукупністю злочинів.
Призначення покарань за сукупністю вироків.
Вкажіть максимальний термін позбавлення волі, який може бути призначено за сукупністю вироків.
Назвіть правила складання покарань і зарахування строку ув’язнення.