Кримінальне право України. Загальна частина

§ 6. Призначення покарання за сукупністю вироків

Згідно ст. 71 КК сукупність вироків має місце там, де засуджений після ухвали вироку, але до повного відбування покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Таким чином, при сукупності вироків: 1) ухвалений вирок, за яким особа засуджена до конкретного виду і строку покарання; 2) це покарання ще повністю не відбуте засудженим; 3) новий злочин вчинений після ухвали вироку, але до повного відбування покарання. Оскільки при сукупності вироків новий злочин вчиняється після засудження особи за першим вироком, має місце ситуація, яка свідчить про підвищену небезпеку винного. Тому за інших рівних умов сукупність вироків складає більш значну суспільну небезпеку, чим сукупність злочинів, де обидва злочини вчиняються до засудження, до ухвали вироку хоч би за одне з них.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК, «якщо засуджений після ухвали вироку, але до повного відбування покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком». Конкретизуючи ці положення, ч. 2 ст. 71 КК встановлює межі остаточного покарання за сукупністю вироків. У ній значиться: «При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п’ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п’ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п’яти років. При складанні покарань у виді
довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі».
Таким чином, на підставі ст. 71 КК при сукупності вироків суд призначає покарання за такими правилами: 1) перш за все призначається покарання за знов вчинений злочин; 2) до цього покарання суд приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком; 3) остаточна міра покарання визначається в межах максимуму даного виду покарання.

Призначення покарання за знов вчинений злочин відбувається на загальних засадах, тобто в межах санкції статті КК, що передбачає відповідальність за цей злочин. Причому як обставина, обтяжуюча покарання, суд враховує те, що винний вчинив злочин в період відбування покарання (п. 1 ст. 67 КК), тобто має місце рецидив.

До новопризначеного покарання суд приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Таким чином, відбута частина покарання за попереднім вироком взагалі не враховується. Отже, в остаточне покарання за сукупністю вироків входить покарання, призначене за новий злочин, і покарання, не відбуте повністю або частково за першим вироком. Звідси очевидно, що остаточне покарання за сукупністю вироків у жодному випадку не може бути меншим, ніж покарання, призначене за новим вироком, або невідбута частина покарання за першим вироком.

Визначення остаточної міри покарання за сукупністю вироків обмежене відповідними межами. Цією межею є максимум даного виду покарання, вказаний в Загальній частині КК. Так, при складанні покарань у виді позбавлення волі остаточне покарання не повинно перевищувати п’ятнадцяти років, а за особливо тяжкий злочин не повинно перевищувати двадцяти п’яти років. Щодо інших видів покарань це означає, що остаточного міра покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні не повинна перевищувати двох років, у виді виправних робіт або службового обмеження для військовослужбовців – двох років, у виді позбавлення має рацію обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – п’яти років. Такі максимуми цих видів покарань встановлені Загальною частиною КК.

Отже, при сукупності вироків суд може призначити остаточне покарання, вийшовши за межі максимуму санкції статті КК, що передбачає найбільш тяжке із злочинів, таке, що входить в сукупність. Суду не надано лише право вийти за межі максимуму даного виду покарання, а у разі, коли один із злочинів є особливо тяжким, – за межі двадцяти п’яти років позбавлення волі.

При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі і будь-яких менш суворих покарань остаточний термін покарання, призначений за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинання менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Це єдиний випадок, коли при сукупності вироків застосовується принцип поглинання.

Принцип складання покарань за сукупністю вироків, передбачений в ст. 71 КК, стосується не тільки основних, але й додаткових покарань.

Отже, незалежно від того, призначено додаткове покарання лише за одним (попередньому) вироком або за другим вироком, до остаточного основного покарання за сукупністю має бути приєднане покарання додаткове. Призначаючи за сукупністю додаткові покарання, суд при їх складанні повинен керуватися їх максимальною межею, вказаною в Загальній частині КК. Наприклад, позбавлення права обіймати певні посади має межу – три роки.

У разі ж призначення різних додаткових покарань (наприклад, за одним вироком в якості додаткового покарання призначене позбавлення права обіймати певні посади, а за другим – конфіскація майна і обидва ці покарання приєднуються до остаточного основного покарання, призначеного за сукупністю, і виконуються самостійно.

В практиці зустрічаються випадки, коли особа після виголошення вироку, але до повного відбування покарання, вчиняє не одне, а два або більше злочинів. У подібних ситуаціях, а про це говорить ч. 5 ст. 71 КК, має місце об’єднання сукупності вироків і сукупності злочинів. Тут слід керуватися при призначенні покарання статтями 70 і 71 КК. Перш за все, суд повинен на підставі ст. 70 КК призначити покарання за вчинені особою нові злочини. Призначивши покарання за кожне з них окремо, суд може застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим або взятися до складання (повного або часткового) покарань. Таким чином, буде призначено покарання за сукупністю злочинів. Потім вже на підставі ст. 71 КК суд до покарання, призначеного за сукупністю злочинів, приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком в тих межах, які передбачені в ч. 2 цієї статті.