Кримінальне право України. Загальна частина

§ 7. Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії

Звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” передбачено ч.1 ст.44 і ч.2 ст.86 КК. Відповідно до ч. 3 ст. 92 Конституції України, амністія оголошується законами України. Закони про амністію (за винятком законів про умовну амністію) Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Амністія – це складова частина міжгалузевого правового інституту вибачення державою осіб, які вчинили злочинні діяння. Існуванню цього інституту, який передусім має кримінально-правове значення, варто завдячувати принципам гуманізму та економії кримінально-правової репресії.

Амністією потрібно визнавати правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного кримінального закону, передбачає звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності та покарання або заміну покарання чи його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Амністія не є декриміналізацією, акти амністії також не ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених обвинувальних вироків. В цьому плані амністію слід відрізняти від реабілітації – проголошення невинуватості осіб, несправедливо репресованих у судовому або позасудовому порядку, із поновленням їх прав (наприклад, Закон від 17 квітня 1991 р. із змінами “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”).

Набрання чинності конкретним законом про амністію саме по собі нікого від кримінальної відповідальності чи покарання звільнити не може. У зв’язку з цим амністію треба розглядати як позбавлений персоніфікованого характеру акт вищого органу державної влади, який відіграє роль юридичної передумови ухвалення правозастосовним органом (судом) процесуального рішення про звільнення конкретної особи від кримінальної відповідальності або покарання чи про заміну покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

На відміну від амністії, акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в Указі Президента України осіб.

Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Звільненню від кримінальної відповідальності за амністією підлягають і ті особи, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті ним, або розглянуті, але вироки стосовно яких не набрали законної сили. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого під час відбування покарання.

Згідно зі ст.2 Закону України від 1 жовтня 1996 р. із змінами “Про застосування амністії в Україні”, законом про амністію може бути передбачене: 1) повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання (повна амністія); 2)часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія). Закон про амністію не може передбачати зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.

Закон також передбачає можливість оголошення умовної амністії. Йдеться про те, що у виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію. Підставою звільнення саме від кримінальної відповідальності виступає повна та умовна амністія.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлює перелік осіб, щодо яких не допускається застосування амністії. До них віднесені: 1) особи, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі; 2)особи, що мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та (або) особливо тяжких злочинів; 3) особи, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; 4) особи, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого та (або) особливо тяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання. Конкретним законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, щодо яких амністія не застосовується.

Дія законів про амністію не поширюється на осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. Застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать. Водночас обмежено осудна особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання або від його подальшого відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії (П. 6 і п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”).

Дія закону про амністію (за винятком умовної амністії) поширюється лише на ті злочини, які скоєні до набрання ним чинності включно (ч.1 ст.4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”). Якщо має місце сукупність злочинів, дія акту амністії поширюється на ті кримінально карані посягання, які зазначені у ньому. При цьому на осіб, які вчинили кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливості його застосування.

Застосування амністії до триваючих і продовжуваних злочинів, вчинення яких може бути розпочате до набрання чинності законом про амністію, залежить від того, чи визнано той чи інший злочин закінченим. Закон про амністію не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності відповідним законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує (ч.3 ст.6 КПК). Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Не є перешкодою для застосування закону про амністію те, що особа, даючи згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому їй злочині.

Амністія, будучи повним або частковим анулюванням кримінально-правових наслідків вчиненого злочину, не може порушувати врегульованих цивільним законодавством майнових інтересів громадян, юридичних осіб, держави. Тому ч.2 ст.5 Закону від 1 жовтня 1996 р. встановлює, що амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Література:

Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978.
Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и от отбывания наказания. – Киев: Наукова думка, 1987.
Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс. – К.: Атіка, 2001.
Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, 2002.
Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.: Атіка, 2004.
Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні. – К.: Атіка, 2007.
Сверчков В.В. Освобождение от уголовной ответственности, прекращение уголовного дела (преследования), отказ в его возбуждении: проблемы теории и практики. – СПб.: Изд-во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008.
Козак О.С. Ефективність звільнення від кримінальної відповідальності в Україні. – К.: Освіта України, 2009.
Хряпінський П.В. Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2009.

Контрольні питання:

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності.
Види звільнення від кримінальної відповідальності.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки або втрати суспільної небезпечності вчиненого злочинного діяння.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Особливості перебігу строків давності у разі вчинення незакінчених, триваючих і продовжуваних злочинів, злочинів, вчинюваних у співучасті?
Зупинення строків давності.
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності тих осіб, котрі вчинили злочини, за які може бути призначено довічне позбавлення волі.
Амністія та її види.