Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (ч.1 ст.47 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинене посягання належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості (ч.2 і ч.3 ст.12 КК); 3) щире покаяння правопорушника; 4) наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу особи йому на поруки.

Поняття щирого каяття розкривається у § 2 цього розділу. Питання про те, наскільки покаяння є щирим, а не вимушеним, вирішується у кожному конкретному випадку. Без щирого каяття, без справжнього бажання особи відмовитись у подальшому від вчинення злочинів успіх заходів виховного характеру з боку колективу-поручителя є проблематичним, а доцільність звільнення особи від кримінальної відповідальності – сумнівною.

Закон дозволяє звільняти особу від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки лише у тому разі, коли єклопотання колективу підприємства, установи чи організації. Засвоїм змістом це клопотання включає: 1) мотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила заборонене КК діяння, і передати її йому на поруки; 2) зобов’язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів, а також своєчасно повідомляти про обставини, які перешкоджають виконанню виховної функції.

Клопотання має виходити саме від колективу підприємства, установи чи організації і відображати волевиявлення його більшості. Клопотання про передачу особи на поруки приймається на загальних зборах колективу. Клопотання, порушене не колективом, а керівними органами підприємства, установи чи організації, не визнається матеріально-правовою і процесуальною передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.47 КК.

Стаття 47 КК не містить жодних застережень у тому плані, колектив якого саме підприємства, установи чи організації має право звернутись із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності і передачу особи йому на поруки. Як правило, найбільшими можливостями з погляду проведення виховних заходів володіє колектив за місцем роботи або навчання правопорушника. Буквальне тлумачення тексту ст.47 КК заперечує право на клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності з боку зборів мешканців за місцем проживання винної у злочині особи. Водночас із клопотанням про передачу особи на поруки може звернутись колектив політичної партії або іншого об’єднання громадян, членом якого є той, хто вчинив злочин. У будь-якому разі неприпустимим є формальний підхід до заявленого клопотання, адже воно відіграє роль своєрідної гарантії того чи іншого колективу здійснювати щодо винуватця злочину заходи виховного характеру, чинити на нього благотворний вплив, стежити за його поведінкою протягом строку поручительства. Так, навряд чи виправданою буде передача на поруки за наявності особливих відносин між колективом та особою, яка вчинила злочин (наприклад, остання є керівником підприємства, колектив якого звернувся з клопотанням).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є правом, а не обов’язком суду. Відмова суду у задоволенні клопотання колективу має бути вмотивованою. На відміну від ст. 51 КК 1960 р. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у чинному КК прямо не ставиться у залежність від визнання того, що виправлення і перевиховання особи можливе без застосування кримінального покарання. Застосування ст. 47 КК, як і раніше, є виправданим лише тоді, коли суд зробить висновок про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є умовним. Особа звільняється від відповідальності на підставі ст.47 КК за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Остаточне, повне відпадіння загрози бути притягненим до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин відбувається автоматично (без ухвалення додаткового судового рішення), але лише після спливу однорічного терміну дії поручительства колективу. Цей строк (астрономічний рік) починає спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після набрання законної сили винесеною судом постановою про передачу особи на поруки.

Порушеннями громадського порядку, згаданими у ч.1 ст.47 КК, необхідно визнавати, зокрема, адміністративні правопорушення, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку та встановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані, порушення тиші у громадських місцях тощо). Порушення умов передачі на поруки з боку особи, звільненої від кримінальної відповідальності, може полягати у порушенні трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті і сім’ї, в ігноруванні заходів виховного характеру, у звільненні з цією метою з роботи, у невиконанні зобов’язань щодо своєї поведінки, взятих на зборах колективу. Не розглядається як ухилення від заходів виховного характеру залишення особою колективу – місця роботи або навчання з поважних причин (наприклад, внаслідок хвороби, за сімейними обставинами).

У разі порушення умов передачі на поруки особа у межах строків давності, встановлених ст. 49 КК, згідно з ч.2 ст.47 КК, притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Порядок відновлення кримінального переслідування у разі відмови колективу підприємства, установи чи організації від поручительства регламентується кримінально-процесуальним законодавством. КПК не містить права суду самостійно, за власною ініціативою і без скасування колективом свого рішення про поручительство відновлювати провадження у справі у тому разі, коли особа порушує умови передачі її на поруки.

КК 2001 р., на відміну від ст.51 попереднього КК, прямо не забороняє передавати на поруки особу, щодо якої раніше вже застосовувався цей вид звільнення від кримінальної відповідальності. Питання про звернення у такій ситуації до ст. 47 КК вирішується на загальних підставах з урахуванням висвітлених вище обставин.