Кримінальне право України. Загальна частина

§ 5. Поняття та види причетності до злочину

Причетність до злочину – це дія або бездіяльність, яка хоча і пов’язана з вчиненням злочину, але не є співучастю у ньому.

Причетність до злочину характеризується наступними ознаками:

1) це діяння, передбачене Особливою частиною КК;

2) вона пов’язана зі злочином, вчиненим іншою особою;

3) злочин, щодо якого має місце причетність, вже вчинений іншою
особою, або є достовірно відомим підготовлюваним чи вчинюваним.

У теорії кримінального права виділяються такі види причетності до злочину:

1) заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

2) заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

3) потурання злочину;

4) неповідомлення про злочин.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину – це умисна активна діяльність, яка полягає у приховуванні злочинця, слідів, засобів чи знарядь злочину (статті 396, 256 КК). Стаття 396 КК встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Причому в силу ч. 2 ст. 396 КК не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім´ї особи, яка вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Стаття 256 КК встановлює відповідальність за причетність до злочину, передбаченого ст. 255 КК, тобто за сприяння діяльності вже створеної злочинної організації. Йдеться про заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних паперів. Це можуть бути інші дії, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинної організації, наприклад, створення перешкод для представників органів, що ведуть боротьбу зі злочинною організацією.

Заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК). Відповідальність за ст. 198 КК настає тільки за таке придбання, отримання, зберігання чи збут майна, яке заздалегідь не було обіцяне. Особа при цьому усвідомлювала, що майно здобуте злочинним шляхом.

Потурання злочину виражається в тому, що особа не запобігає чи не перешкоджає вчиненню злочину, коли вона могла і повинна була це зробити. Особа, при цьому, усвідомлює, що вона має реальну можливість це зробити (наприклад, працівник правоохоронного органу, знаючи про злочин, що готується, його не припиняє, хоча зобов’язаний був це зробити).

У Особливій частині КК прямо не передбачається відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином: 1) якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом (у виді усунення перешкод вчиненню злочину чи сприяння приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27); 2) заздалегідь же не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині КК, службовий злочин (ст.ст. 364, 367 КК) чи військовий злочин (ст. 426 КК).

Неповідомлення про злочин – це неповідомлення про достовірно підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин відповідним правоохоронним органам. Чинний КК окремо не передбачає спеціальної норми про відповідальність за недонесення (як це було передбачено в КК 1960 р.).

Література:

  1. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959.
  2. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. Ч.2. Виды соучастников и формы участия в преступной деятельности. – Свердловск: Изд-во СЮИ, 1962.
  3. Зелинский А.Ф. Соучастие в преступлении. Лекция. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1971.
  4. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит., 1974.
  5. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – Киев: Вища шк., 1986.
  6. Иванов Н.Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. Онтологический аспект / Под ред.: Шишов О.Ф. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991.
  7. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. Учебное пособие. – Х.: ООО “Рубикон П”, 1997.
  8. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2001.
  9. Аветисян С.С. Соучастие в преступлениях со специальным составом. Монография. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
  10. Алексеев С.В. Виды и формы соучастия: проблемы законодательного регулирования. – Самара: НОУ ВПО „Международный институт рынка”, 2008.

Контрольні питання:

  1. Поняття співучасті у злочині та її ознаки.
  2. Види співучасників, передбачені КК України.
  3. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки, що характеризують виконавця (співвиконавця) злочину.
  4. Форми організаторських дій.
  5. Поняття підбурювача злочину.
  6. Види пособництва вчиненню злочину.
  7. Форми співучасті, передбачені КК України.
  8. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників злочину.
  9. Особливості кваліфікації дій співучасників при різних формах співучасті.
  10. Поняття провокації злочину.
  11. Ексцес та його види.
  12. Особливості добровільної відмови виконавця (співвиконавця) та організатора, підбурювача та посібника.
  13. Види причетності до злочину.