Кримінальне право України. Загальна частина

§ 4. Спеціальні питання відповідальності співучасників

Встановлення підстав кримінальної відповідальності не виключає у судовій практиці і інших спеціальних питань відповідальності співучасників, обумовлених особливостями суб’єкта злочину, стадіями вчинення злочину, добровільною відмовою тощо. Всі ці обставини мають суттєве значення для кваліфікації дій співучасників.

До спеціальних питань відповідальності співучасників належать:

1) співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом;

2) посереднє виконання злочину;

3) провокація злочину;

4) ексцес виконавця;

5) невдале підбурювання або пособництво;

6) добровільна відмова співучасників.

Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом. Як зазначено у ч. 2 ст. 18 КК України – спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб´єктом якого може бути лише певна особа. Тобто, це суб’єкт, котрий, крім загальних ознак (віку і осудності), наділений додатковими ознаками, які і визначають його відповідальність за відповідною статтею КК (наприклад, службова особа – при вчиненні злочинів у сфері службової діяльності, військовослужбовці – при вчиненні військових злочинів). Для такого спеціального питання відповідальності співучасників характерним є те, що виконавцем такого злочину може бути лише спеціальний суб’єкт. Інші співучасники можуть брати участь у вчиненні злочинів із спеціальним суб´єктом як організатори, підбурювачі, пособники і відповідають за тією статтею Кримінального кодексу, яка встановлює відповідальність за злочин, вчинений виконавцем, з відповідним посиланням на ст. 27 КК.

Посереднє виконання злочину виникає у випадках, коли виконавець злочину особисто не виконує дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину чи особисто виконує лише частину таких дій. Іншу частину дій вчиняє особа, яка через малолітство, розумову відсталість, психічну хворобу та з інших причин не могла розуміти характер та значення дій, що нею вчинялися. Посереднє виконавство має місце і тоді, коли злочинні дії були вчинені в результаті фізичного чи психічного насильства, що зумовило стан крайньої необхідності (ч. 2 ст. 40 КК). На підставі ч. 5 ст. 41 КК посереднім виконавцем буде визнаний начальник, який віддав підлеглому злочинний наказ, розпорядження, а той, у свою чергу, не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинного характеру наказу, розпорядження. Коли ж підлеглий усвідомлює, що він виконує злочинний наказ, його дії розуміються як співучасть.

Суб’єкт, який використовує для досягнення своїй цілей осіб з вказаними ознаками, відповідає як виконавець злочину без посилання на ст. 27 КК.

Провокація злочину. Провокація злочину – це вид підбурювання, при якому особа підбурює виконавця чи інших співучасників до вчинення злочину з метою його викриття. Провокація розглядається як співучасть у спровокованому злочині (провокатор виступає у ролі підбурювача). У Кримінальному кодексі України передбачена спеціальну відповідальність за провокацію хабара (ст. 370 КК).

Ексцес виконавця. Суть ексцесу виконавця у тому, що співучасники домовляються вчинити один злочин, а виконавець, виходячи за межі домовленості, вчиняє більш тяжкий злочин. У ч. 5 ст. 27 КК зазначено, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом. Таким чином, за більш тяжкі злочини відповідає лише сам виконавець. Інші співучасники несуть відповідальність у межах попередньої домовленості.

Так, згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” при ексцесі виконавця, тобто коли один із співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя), за цей злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи – за злочини, вчинені ними в межах домовленості.

Розрізняють два види ексцесу: кількісний і якісний.

Кількісний ексцес має місце там, де виконавець виходить за рамки узгодженого із співучасниками або в частині форми злочинного діяння – тобто вчиняє однорідний із запланованим злочин (замість крадіжки – грабіж або розбій), або в частині кваліфікуючої ознаки – виконавець вчиняє кваліфікований вид запланованого злочину (замість умисного вбивства без кваліфікуючих ознак (ч.1 ст. 115 КК) – умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4 ч. 2 ст. 115 КК). В таких випадках виконавець несе відповідальність за більш тяжкий злочин, який він вчинив.

Якісний ексцес має місце там, де виконавець вчиняє інший по характеру і ступеню суспільної небезпеки злочин (замість крадіжки – незаконне придбання наркотичних засобів), або коли із запланованим вчиняється і інший злочин, який не охоплюється умислом співучасників (розбій і разом з ним зґвалтування). При такому ексцесі виконавець відповідає за правилами реальної сукупності злочинів: за запланований і вчинений за угодою з співучасниками злочин і за той, що був наслідком його ексцесу.

Невдале підбурювання або пособництво має місце тоді, коли можливий виконавець відхиляє пропозицію підбурювача чи іншого співучасника вчинити злочин (наприклад, підбурювач умовляє можливого виконавця за винагороду вчинити вбивство. Виконавець, боячись відповідальності, відмовляється. Оскільки змова про спільне вчинення злочину не відбулася, не може бути співучасті. В такому випадку потенціальний виконавець відповідальності не несе, а інші співучасники будуть нести відповідальність за готування до злочину, який планували вчинити (за ч. 1 ст. 14 КК і відповідною статтею Особливої частини КК), у наведеному прикладі – вбивство).

У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 КК. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.