Кримінальне право України. Загальна частина

§ 2. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників

Відповідно до ч.1 ст. 27 КК України, залежно від ролі, яку виконували співучасники злочину, вони поділяються на такі види: виконавець, організатор, підбурювач, пособник.

Виконавець (співвиконавець) – це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України.

Виконавець повинен мати загальні ознаки суб´єкта злочину (досягнення віку кримінальної відповідальності, осудність) і додаткові ознаки, якщо вони є обов´язковими для конкретного складу злочину. На практиці трапляються ситуації, коли безпосередньо виконує об´єктивну сторону складу злочину не одна, а спільно два і більше суб’єктів злочину, їх називають співвиконавцями. Дії їх не обов’язково повинні бути однаковими, важливо, щоб усі вони безпосередньо виконували діяння, описане у диспозиції статті Особливої частини КК (або якусь його частину – як ознаку об’єктивної сторони конкретного складу злочину).

Виконавцем (співвиконавцем) також може бути особа, яка з метою вчинення злочину використовувала осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене (особи, що не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, неосудні).

Організатор – це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором є також особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

По-перше, організатор злочину розробляє план вчинення злочину, керує його підготовкою, здійснює підбір співучасників, розподіляє між ними ролі тощо.

По-друге, організатором злочину є особа, що створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Такі організатори, як правило, не беруть безпосередньо участь у злочинній діяльності організованих груп чи злочинних організацій. Вони розробляють план майбутньої злочинної діяльності, налагоджують контакти з іншими організованими групами. Також вони забезпечують фінансуванням чи організовують приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Так, згідно до п.3-7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями”, при з’ясуванні змісту ознак, за якими особа може бути визнана організатором вчинення злочину (злочинів) у простих формах співучасті, потрібно виходити з того, що дії організаційного характеру полягають в об’єднанні дій інших співучасників і спрямуванні їх на вчинення одного чи декількох злочинів або в координації поведінки цих осіб.

Організація вчинення злочину (злочинів) – це залучення співучасників усіх видів (виконавців, пособників, підбурювачів, інших організаторів) або лише одного з них (наприклад, виконавців) і може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо. Мета – зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Керування підготовкою злочину (злочинів) – це спрямування дій виконавця, пособника, підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: замовлення злочину; підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення; залучення співучасників, інструктування їх щодо виконання відповідних злочинних діянь; усунення перешкод та інше умисне створення умов для вчинення злочину, зокрема розроблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу працівника такого органу, застосування насильства до нього або його близьких, усунення з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити реалізації злочинних намірів); визначення місць переховування співучасників після вчинення злочину та його знарядь, а також предметів, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням злочину (злочинів) – це спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання діянь, що становлять об´єктивну сторону складу злочину (діяння виконавця), або на забезпечення такого виконання (діяння пособника та підбурювача). Воно може полягати в інструктуванні учасників злочину щодо виконання тих чи інших діянь, які становлять об´єктивну сторону складу злочину, або щодо забезпечення їх виконання, у координації злочинних дій співучасників (розставлення останніх на місці злочину, визначення послідовності їх дій, налагодження зв´язку між ними), у забезпеченні прикриття цих дій тощо.

Створення організованої групи чи злочинної організації – це сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв’язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією – це вчинення сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об’єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов’язків; планування конкретних злочинів і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об’єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об´єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо).

Забезпечення фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – це організація постачання їй коштів іншими особами, і в безпосередньому його здійсненні. У такий спосіб кошти можуть спрямовуватись на фінансування витрат, пов´язаних як із функціонуванням організованої групи чи злочинної організації (придбання автотехнічних засобів, зброї чи іншого майна, оренда приміщення, виплата коштів членам цих об´єднань за виконання ними відповідних функцій, а також винагороди виконавцям та іншим співучасникам злочинів, підкуп представників влади, здійснення розвідувальних заходів, вкладання коштів у незаконну підприємницьку діяльність тощо), так і зі вчиненням конкретного злочину.

Організація приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації – це координації дій щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних зазначеними об´єднаннями злочинним шляхом; підкупу осіб, уповноважених на виконання функцій держави; створення умов для проникнення учасників цих об´єднань до органів влади з метою забезпечити безпеку злочинної діяльності та виїзду учасників такої діяльності за межі регіону чи країни; збуту предметів, здобутих злочинних шляхом; маскування слідів злочину; фізичного знищення потерпілих чи свідків, а також тих співучасників, які могли б виступити як свідки. Таке приховування є специфічною формою пособницької діяльності.

Підбурювач – це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Підбурювач може викликати в іншого співучасника намір вчинити злочин або своїми діями зміцнювати намір, який виник раніше у співучасника, але той мав сумнів щодо його реалізації. Підбурювач може схилити до вчинення злочину будь-якого співучасника. Способи підбурювання можуть бути різноманітними (умовляння, підкуп, погроза, примус, інші способи – шантаж, насильство, наказ підлеглому тощо).

Пособник – це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Пособник, як і підбурювач, не бере безпосередньої участі у вчиненні злочину, проте своїми діяннями зміцнює рішучість, намір інших співучасників вчинити злочин. Він надає допомогу виконавцю в його вчиненні або в заздалегідь обіцяній допомозі приховати злочин. Тим самим пособник ставить свою діяльність у причинний зв’язок із злочином, який вчинюється виконавцем.

Наука кримінального права поділяє пособництво на фізичне та інтелектуальне.

Фізичне пособництво – це надання засобів чи знарядь або усунення перешкод або інше сприяння приховуванню злочину (передача виконавцю чи іншим співучасникам зброї, транспорту, відмичок, коштів, відключення сигналізації, знешкодження телефонного зв’язку тощо).

Інтелектуальне пособництво – це надання порад, вказівок, заздалегідь обіцяне переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання чи збут таких предметів або іншим чином сприяння приховуванню злочину (надання порад виконавцю як вчинити злочин, надання необхідної інформації, яким маршрутом слідувати після вчинення злочину, щоб уникнути затримання та ін).

Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, що передбачає вчинений ним злочин.

Організатор, підбурювач і пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27 КК і тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, що передбачає злочин, вчинений виконавцем.

Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, які впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться у вину лише співучасникові, який усвідомлював ці обставини.

У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.