Кримінальне право України. Загальна частина

§ 5. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним і усіченим складом

Згідно з ч. 1 ст. 13 КК, закінченим злочином, визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Відповідно до особливостей конструкції обєктивної сторони складу злочину, моментом закінчення злочину визнається:

1) у злочинах з матеріальним складом – настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, ст. ст. 115-119; ст. ст. 121-125, 128, 136; ст. ст. 185, 186, 191, 194 КК);

2) у злочинах з формальним складом – вчинення суспільно небезпечного діяння (наприклад, ст. ст. 111; ч. 1 ст. ст. 151, 162, 153; ст. 159; ст. ст. 368-370 КК);

3) у злочинах з усіченим складом – здійснення готування або замаху (наприклад, ч. 2 ст. 109; ст. 154; ст. 174; ст. 187; ст. ст. 255, 257 КК).

Закінчений злочин має відмінності від незакінченого в об´єктивній стороні. У закінченому злочині особою виконується вся об´єктивна сторона злочину, у незакінченому ж винний не завершує суспільно небезпечне діяння або ж не настають суспільно небезпечні наслідки з причин, що не залежать від його волі.

Закінчений злочин відрізняється від замаху на злочин відсутністю останньому окремих ознак складу злочину. При замаху обов’язковим є вчинення безпосереднього посягання на об’єкт кримінально-правової охорони (виконання злочинцем об’єктивної сторони складу злочину не в повному обсязі), яке не доводиться до кінця із причин не залежних від волі винного. Незавершеність злочину потребує кваліфікації його дій з обов’язковим посиланням на відповідну частину ст. 15 КК. Наприклад, закінчений замах на вбивство кваліфікується за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.

Таким чином, ступінь суспільної небезпеки замаху значно вище, ніж готування до злочину. При замаху на злочин діями особи заподіюється суспільно небезпечна шкода або створюється безпосередня загроза її заподіяння об’єкту кримінально-правової охорони. При замаху ступінь реалізації умислу винної особи значно ближча до кінцевого результату, ніж при готуванні до злочину.