Кримінальне право України. Загальна частина

§ 2. Виявлення умислу (наміру) на вчинення злочину

Закон про кримінальну відповідальність не визнає в якості стадії вчинення злочину, а значить не вважає злочинним та караним, виявлення умислу на вчинення злочину. Виявлення умислу (наміру) на вчинення злочину – це виражене зовні тим чи іншим чином бажання вчинити злочин. Формами такого прояву, зокрема, є усна (висловлювання бажання вчинити злочин), письмова (повідомлення про майбутнє вчинення злочину), конклюдентні дії. Особливістю цього явища є те, що ніяких конкретних дій, якими безпосередньо спричиняється шкода суспільним відносинам, не здійснюється. Тобто у особи є тільки намір скоїти злочин, який в реальній діяльності людини ще не проявився. В законі ж говориться, що особа може нести кримінальну відповідальність за вчинення діяння (дії або бездіяльності), то не можна притягти до відповідальності тільки за думки, що мають місце в її свідомості.

Таким чином, виявлення умислу, що не має фізичного втілення в суспільно небезпечному діянні (наприклад, стало відоме з щоденника людини чи листа), не повинно тягти за собою кримінальну відповідальність.

Не є виключенням з цього правила і встановлення кримінальної відповідальності за погрозу, наприклад, вчинити вбивство (ст.129 КК). В даному випадку мова не йде про виявлення умислу. Об’єктивна сторона цього складу злочину проявляється в дії – в погрозі заподіяти потерпілому смерть. Погрози ці реальні і тому суспільно небезпечні. Погроза впливає на психіку потерпілого, винний бажає залякати його, заставити змінити звичний для того образ життя. Для цього складу не має значення, був лі у винного намір на скоєння конкретних дій чи ні. Головне, що потерпілий сприймає її як реальну. Виявлення умислу має важливе профілактичне значення, так як у правоохоронців є можливість попередити скоєння злочину.

Виділення трьох стадій вчинення злочину не означає, що кожний злочин проходить їх всі. Наприклад, приготування може взагалі бути відсутнім, а можуть мати місце всі три стадії. Але самостійне значення має тільки стадія закінченого злочину. і тільки якщо злочин не було доведено до кінця, стадії попередньої злочинної діяльності набирають самостійного значення.