Кримінальне право України. Загальна частина

§ 5. Необережність та її види

Необережність підрозділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість (ч. 1 ст. 25 КК).

Згідно ч. 2 ст. 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна самовпевненість характеризується інтелектуальним і вольовим моментами.

Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості полягає в передбаченні можливості настання суспільно небезпечних наслідків (крім цього, у теорії кримінального права враховується той факт, що при самовпевненості особа усвідомлює суспільно небезпечний характер діяння, але це усвідомлення нейтралізується розрахунком особи на конкретні обставини, що не допустять настання шкідливих наслідків).

Передбачення при самовпевненості носить абстрактний характер. Абстрактність передбачення означає, що особа, діючи певним чином, розуміє, що подібного роду діяльність інших осіб може спричинити настання суспільно небезпечного наслідку. Однак у його ситуації ці наслідки не наступлять, тому що їх вдасться уникнути. Наприклад, водій, перевищуючи швидкість, усвідомлює небезпеку порушення правил дорожнього руху і те, що від його дій можуть наступити суспільно небезпечні наслідки, але вважаючи себе професіоналом, розраховує на їх відвернення.

Вольовий момент злочинної самовпевненості полягає в тому, що особа легковажно (помилково) розраховує на відвернення суспільно небезпечних наслідків. Особа розраховує на певні обставини, які з його погляду не допустять, відвернуть настання можливих наслідків. Ці обставини різноманітні: вони можуть носити суб´єктивний характер (досвід людини, вміння користуватися предметами, наявність певної кваліфікації і т.п.), можуть бути обставинами об´єктивного характеру (розумне поводження потерпілого, що відповідає обстановці, безвідмовна робота механізмів і т.д.). Наприклад, водій розраховує, що зуміє вчасно загальмувати та запобігти наїзду на пішохода.

Вина особи полягає в тому, що його розрахунок виявляється легковажним (помилковим), поверхневим. Наприклад, водій неправильно оцінив ситуацію і збив пішохода, заподіявши йому тілесне ушкодження. З одного боку, особа неправильно оцінює обстановку, з іншого боку - переоцінює свої власні можливості, які, на його думку, повинні були запобігти суспільно небезпечним наслідкам.

Злочинну самовпевненість слід відмежовувати від непрямого умислу за наступними критеріями:

1) по характеру передбачення (по інтелектуальному моменту): при непрямому умислі передбачення завжди конкретне, а при самовпевненості – абстрактне.

2) по вольовому моменту: у непрямому умислі особа не бажає, хоча свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків, а при злочинній самовпевненості особа легковажно розраховує на їх відвернення.

Згідно ч. 3 ст. 25 КК необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Злочинна недбалість характеризується інтелектуальним і вольовим моментами.

Інтелектуальний момент злочинної недбалості полягає в непередбаченні особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачати. Сутність недбалості полягає в тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, не приділяє їм належної уваги, порушуючи тим самим всілякі правила. Найчастіше це писані правила, встановлені в різних нормативних актах, хоча можливе порушення і побутових правил. Наприклад, порушення правил користування отруйними речовинами для боротьби із гризунами, що потягло заподіяння шкоди життя або здоров´ю потерпілого.

При недбалості відсутнє будь-яке передбачення наслідків, як конкретне, так і абстрактне, тому що особа діє без належної уважності, передбачливості, обережності. Причому, завжди мова йде про наслідки тільки можливі. Сама ж діяльність може носити корисний характер.

Вольовий момент недбалості полягає в тому, що особа не задіює свою волю, не акцентує своєї уваги на вчинюваному діянні, тобто відсутнє певне поводження особи, спрямоване на організацію дій, які дозволили б уникнути несприятливих наслідків. Наприклад, винний викидає у вікно із третього поверху скляну пляшку, що падає на голову перехожому, заподіюючи йому тілесне ушкодження.

Непередбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння визнається злочинним тільки у випадку наявності об´єктивного і суб´єктивного критеріїв злочинної недбалості. Під критеріями злочинної недбалості розуміють ту суму вимог, що можуть бути пред´явлені до даної особи, що діє в конкретній ситуації.

Об’єктивний критерій недбалості полягає в наявності обов’язку передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. Обов’язок може слідувати із закону, службового або професійного статусу особи.

Суб’єктивний критерій недбалості полягає в персональній здатності особи в конкретній ситуації і з врахуванням його особистісних характеристик (досвіду, утворення, стану здоров’я) передбачати настання суспільно небезпечних наслідків. Воно включає вимоги передбачливості, які можуть пред’являтися саме до даної конкретної особи, виходячи з його особистісних особливостей, здатностей, професійних якостей і т.п.